Елізабет Віже-Лебрен

Елізабе́т Віже-Лебре́н (повне ім'я — Марі Елізабет Луїза Віже-Лебрен фр. Élisabeth-Louise Vigée-Le Brun; 16 квітня 1755 — 30 березня 1842) — відома французька художниця, майстер світського портрету. Створила 662 портрети, 16 сюжетних картин, близько 200 пейзажів. Автор книги «Спогади» (1835).

Походить з родини художника. Батько Елізабет — Луї Віже був живописцем. Він став першим вчителем доньки. Елізабет навчалася у Г. Біара та Г. Дуайєна, найбільший ж вплив на неї справив Ж. Б. Грьоз. Досить швидко вона стала самостійною художницею та набула відомості. Знатні дами постійно замовляли їй свої портрети.

За наполяганням матері Елізабет у 1775 році вийшла заміж за художника, рестовратора та торговця картинами Ж.-Б.-П. Лебрена.

Заможні клієнтки допомогли Елізабет знайти шлях до двору короля Людовика XVI. У 1778 році дружина короля — Марія Антуанетта — замовила їй свій портрет. Незабаром Е.Віже-Лебрен стала улюбленою художницею французької королеви. Після цього, замовлення у Елізабет ще збільшилися.

Революція у Франції 1789 року змусила Елізабет покинути країну. Вона переїжджає до Італії, потім до Відня, до двору принца Кауніци. Після цього вона відвідала Швецію, Італію, Німеччину.

За часів Французької революції її було внесено до ганебного переліку емігрантів, Елізабет автоматично позбавили громадянства Франції, а усе її французьке майно було конфісковане на користь революції.

У 1795 році Е.Віже-Лебрен приїхала до С.-Петербурга. У своєму новому домі створює салон за прикладом паризького. Хоча імператриця Катерина II відмовилася позувати Елізабет, зате замовила їй зображення своїх онучок — Олександри та Олени. В Росії Е.Віже-Лебрен створила майже 50 портретів. Саме в Петербурзі її матеріальний стан покращився. Через декілька років вона відвідає і Москву.

По стабілізації політичної ситуації у Франції після закінчення авантюр Наполеона (1815 рік) Елізабет повертається туди. Тут вона пише свої «Спогади».

Вона згладжувала індивідуальні риси людей, яких малювала. Наближала їх обличчя до модного на той час ідеалу. Усі вони мають дещо видовжений овал обличчя, чутливий рот, кокетуючий погляд, складну зачіску, ідеальної форми руки, багатий туалет. Віже-Лебрен вдало використовувала м'які кольорові нюанси та тонкі відтінки, підкреслюючі найпривабливіші риси жінки або чоловіка. До портретної композиції часто вводила сільські мотиви. Її художня манера досить сильно відрізнялася від художньої манери Жака-Луї Давіда, головного представника класицизму Франції кінця 18 ст. і була наближена до рококо з рисами сентименталізму.

Е.Віже-Лебрен використовувала здебільшого такий кольоровий аккорд: червоний — синій — білий.

Чоловік Ж. Б.-П.Лебрен

Діти:

Віже Лебрен залишила значний творчий спадок —

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...