{{selectedLanguage.Name}}
Увійти Вийти
×

Юбер Робер

Hubert Robert

Поделиться: Стаття Вікіпедії

Юбе́р Робе́р або Гюбе́р Робе́р (фр. Hubert Robert, 22 травня 1733, Париж, Королівство Франція — 15 квітня 1808, Париж, Перша французька імперія) — художник-пейзажист Франції 18 століття. За мистецьке відтворення руїн і античних будівель Риму митцю надано прізвисько «Робер із руїн».

Родина Робер була тісно пов'язана з службою у маркіза де Штейнвіля. Маркізу служив батько художника, Ніколя Робер. Пізніше Юбер Робер служитиме сину маркіза, герцогу де Шуазелю.

Юбер закінчив Наварський колеж, добре знав історію, латину, італійську і іспанську мови. В роки навчання в колежі виявив могутній потяг до мистецтва, до малювання. Ще в Парижі відвідував майстерню скульптора М. Слодца (1705—1764), добре обізнаного на мистецтві Італії і Франції. Бажання потрапити в Італію захопило і Г'юбера.

Восени 1754 р. герцог Шуазель отримав призначення на посаду дипломата при дворі папи римського в Ватикані. Шуазель відбув в Рим, в оточенні якого був і молодий Г'юбер.

В Римі мешкала велика колонія художників Франції, що дало змогу Юберу завести знайомство з багатьма з них, також і з Фрагонаром. Разом з ним і його патроном, абатом Сен Нон, вони зробили подорож до Неаполя. Робер перебував в Італії 11 років.

Серед головних вчителів Робера в Римі — італійський художник Панінні (1691—1765). Творчість Робера занала впливів і Піранезі. Робер пройшов курс зайнять у Французькій академії в Римі і отримв звання офіційного персіонера. Головною темою творів художника стали пейзажі і краєвиди з пошкодженими архітектурними спорудами, реальними і (часто) фантазійними.

Влітку 1765 р. Робер повернувся в Париж. Його твори в моді. 1766 року художника прийняли в Королівську академію як «живописця архітектури». Це було офіційне визнання. Через 18 років його оберуть «радником Королівської академії», що буде вищим званням, яке міг дістати художник пейзажист в Парижі.

Розповсюджнення моди на пейзажні сади обумовило приначення художника на посаду ландшафтного архітектора. Король вважав, що майстер пейзажів добре відтворить їх і в садах короля. Окрім слави до художника прийшов і матеріальний успіх, що викликало заздрість колег.

Художник зазнав арешту під час революції. На щастя, його не встигли стратити, як інших, бо художник дожив у в'язниці до чергового перевороту і смерті диктатора Робесп'єра. 60-річного художника звільнили з в'язниці, а у 1795 він навіть отримав призначення на посаду головного зберігача Національного музею, створеного в палаці Лувр. Старий художник працював в музеї сім років, поки його не відправили на пенсію.

Художник помер в Парижі у 1808 році. Похований на цвинтарі в Отейлі, передмісті Парижа.

Художник був одружений і мав чотирьох дітей, які померли в дитинстві. Разом з дружиною вони узяли на виховання двох сиріт дівчат. Останні роки життя художник усамітнився, але продовжував працювати вдома.

Творчість Юбера Робера прийшлась на досить швидку зміну декількох мистецьких стилів — ранішнього класицизму, сентименталізму, предромантизму, романтизму. Пейзажний живопис Робера, політично нейтральний, декоративний, виявився близьким до всіх цих мистецьких течій, що і обумовило популярність Юбера Робера.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юбер Робер

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →


More ...
Юбер Робер Твори
Переглянути 34 твори
Реклама