Белотто Бернардо

Берна́рдо Белло́тто (італ. Bernardo Bellotto; відомий також як Каналетто; *30 січня 1720 , Венеція — †17 листопада 1780, Варшава) — італійський живописець, один з визначних представників т. зв. «ведутного» живопису, що відзначається точним відтворенням з натури міського пейзажу. Займався графікою, офортом.

Народився у Венеції. Родина мала тісні зв'язки з мистецтвом. Його дід, Бернардо Каналь, займався сценографією, служив у театрі. Своє ім'я художник отримав на згадку про діда по матері. Брат матері, відомий художник Антоніо Каналь, що уславив Венецію. Каналетто — це його прізвисько, під яким він увійшов в історію мистецтв. У 14 років дитинство хлопця скінчилося і він став учнем у свого дядька. Трохи пізніше його теж стануть звати Каналетто, аби ж плутати з дядьком, то зватимуть по подвійному прізвищу Каналетто-Белотто.

Дадько мав майстерню біля монастиря Санта-Марія-делла-Каріта, де нині Академія Венеції. Мав багато замовлень, тому користувався помічниками. Племінник виявився талановитим. І коли дядько надовго виїхав на заробітки у Лондон, майстернею правив Бернардо. Ранішні твори Бернардо присвятив Венеції. Потім будуть подорожі по містам Італії: старовинній Вероні, Флоренції, Турину.

Кожне італійське місто має свое неповторне обличчя завдяки то баштам (Болонья), то університету (Падуя), то величному собору (Мілан, Флоренція, Сієна). Турин відрізнявся тим, що рано позбувся хаотичної, середньовічної забудови. Тут були рівні, широкі вулиці, а планування нагадувало взірці Парижу. Турин на полотні Белотто (Галерея Сабауда) ще досить хаотичне місто, де поки не знайшлося грошей на відбудову напівзруйнованого мосту. Саме міст і став головном героєм картини. Коли бракувало приємних краєвидів, Бернардо малював уявні, фантазійні міста на підставі реальних замальовок. Так виникли «Фантазія на теми будівель Риму», 1742 р. і полотно, що нині в Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків в Києві.

Одружений Белотто у віці 27 років разом з дружиною і сином поїхав на заробітки. Він отримав запрошення від курфюрста Саксонського Августа ІІ і оселився в Дрездені. На той час Дрезден був культурною столицею німецьких земель. Навіть недобудований палац Цвінґер вражав уяву. Придворну церкву будував архітектор італієць Гаетано К'явері. Тут працювала італійська опера з акторами з Італії. А курфюрст Август ІІ збирав картини, здебільшого італійських майстрів. Саме тут Белотто познайомиться з римлянином Марчелло Бачареллі, з яким пізніше працюватиме у Варшаві. З 1748 року Белотто став корлівським живописцем з доброю зарплатнею.

В Дрездені Белотто намалював три серії ведут міста. Вони розрізнялися лише розмірами полотен. Найбільші отримав король. Друга серія була у могутнього міністра і фаворита Генріха Брюля. Пізніше вони розійдуться світом від Російської імперії до Сполучених Штатів Америки. Також Белотто виконав краєвиди фортеці Кенігштейн та містечка-фортеці Пірна.

Її розпочали у 1756 році. Війська пруського короля захопили Дрезден і курфюрст з Брюлем, патрони художника, рятували життя втечею у Варшаву. Велика родина заважала художнику виїхати. Два роки він залишався в Дрездені. Замов не було. Він перестав малювати картини і звернувся до створення офортів. Дрезден декілька разів переходить від одного завойовника до другого. Залишивши квартиру в місті, Белотто тимчасово перебрався у Відень.

Два роки Белотто працював у Відні. Столиця Австро-Угорщини дивувала бароковими садами і палацами. Тут полюбляли музику і театр. На деякий термін Відень стане музичною столицею Західної Європи, де працюватимуть композитори Сальєрі, геніальний Вольфґанґ Амадей Моцарт, Крістоф Віллібальд Глюк. І хоча Белотто тут на посаді придворного живописця, хоче у Дрезден, до родини і домівки. Але прийшла сумна звістка. Під час бомбардування Дрездена пруссами, зруйнована його квартира, а все майно втрачено.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...