Джованні Баттіста Піранезі

Джованні Баттіста Піранезі (італ. Giovanni Battista Piranesi; * 4 жовтня 1720, Мольяно-Венето, поблизу Тревізо,— † 9 листопада 1778, Рим) — видатний італійський графік, архітектор, археолог.

Народився в великій і збіднілій родині будівничого Анжело з міста Пірано. Мати хлопця була сестрою архітектора і інженера Маттео Лукезі. Дядько Маттео був автором церкви Сан Джованні Нуово в Венеції. Як помічник дяді (інженера і архітектора) підліток опановував будівельну справу, робив обміри будівель, знався на експертизі підмурків, засобів цегляної кладки тощо.

Згортання і припинення багатьох будівельних робіт у Венеції спонукало хлопця до вивчення художнього ремесла. В середині 1730-х років Піранезі працює в майстерні Фердинандо Бібієни (1657–1743), відомого театрального художника. вихідця з міста Болонья. Старий на той час Бібієна колись працював на герцога в самій Пармі, аристократичний театр якої мав європейську славу. Зала театра в Пармі вважалась серед найкращих. Серед копій тої зали був і театр в Ружанах в розкішній садибі Сапег (тепер Білорусь, садиба в зруйнованому стані на 2008 рік).

Окрім сценографії, Бібієна малював фрески в церквах і сам займався архітектурою. На жаль, гучний успіх театральних декорацій Бібієни затьмарив його архітектурні і художні твори. І Бібієну відносять до історії театру, вивчають як театрального художника, що неповно і несправедливо для багато обдарованого майстра.

Юнак мріяв про подорож до Риму, який залишався відомим мистецьким центром Італії попри кризову епоху. Батьки нічим не могли зарадити проблемі, бо не мали достатніх коштів. Щасливий випадок дозволив здійснити мету Піранезі. Його роблять художником-малювальником у складі посольського гуртка Марко Фоскаріні, дипломата Венеціанської республіки, що їде до Риму. Завдання молодика — фіксувати в малюнках сценки під час подорожі, цікаві пам'ятки архітектури чи краєвиди для звітів по поверненню і на пам'ять для аристократа-керівника посольства.

Перше перебування в Римі тривало майже три роки. Щасливий Піранезі заводить знайомих серед художників Французької академії і меценатів Рима. Серед них — французи Вьєн, Клеріссо, Верне, Пажу, італійські архітектори Ніколо Сальві (1701–1752) та Луїджі Ванвітеллі (1700–1773).

Випросивши відпустку, Піранезі в 1742 році здійснив і коротеньку подорож до Неаполя, аби побувати на розкопках римських міст Помпеї і Геркулануму.

Піранезі в Римі пощастило і на мецената, ним був Ніколо Джоббе. Саме Ніколо дав Піранезі кімнату в своєму маєтку. Власник великої приватної бібліотеки, збірки картин та гравюр, надав можливість Піранезі користуватись всім цим для навчання. Саме до Ніколо спрямовані римські листи Піранезі, який зрозумів, що будувати як архітектору йому не дадуть скрутні обставини: «…адже а ні у князів, а ні у вельмож нема наміру на великі витрати [на будівництво], у мене, як у кожного сучасного архітектора, нема вибору, окрім як виказати свої архітектурні ідеї лише графікою». Так народився великий італійський графік і паперовий архітектор.

Повна назва була довгою і з подякою меценату : «Перша частина архітектурних і перспективних композицій, зроблених та награвійованих Дж. Б. Піранезі, венеціанським архітектором, з посвятою сеньйору Ніколо Джоббе, що надрукована в друкарні братів Пальяріні в Римі 1743 року». Перша частина мала 12 аркушів гравюр і чотири сторінки передмови. Піранезі дав зображення архітектурних пам’яток стародавнього Риму зі своїми реставраційними додатками за власною уявою. Це не були археологічно точні відтвореня пам'яток стадавнього Риму, а художні образи на основі реальних поруйнованих споруд з романтичним оточенням, доданим Піранезі від себе. Офорти Піранезі викликали різку критику з боку серйозних науковців і знавців античної архітектури через невиправдані додатки і спроби прикрасити реальні пам'ятки. В аркушах Піранезі дивацьки переплелися палке захоплення давньоримською архітектурою, пафос засвоєння нового для венеціанця матеріалу і нестача широкої освіти, котрої він не мав з різних обставин.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...