{{selectedLanguage.Name}}
Увійти Вийти
×

Хоакін Соролья

Joaquín Sorolla y Bastida

Поделиться: Стаття Вікіпедії

Хоакін Соролья і Бастіда (ісп. Joaquin Sorolla y Bastida 27 лютого 1863, Валенсія, Іспанія — 10 серпня 1923, Мадрид, Іспанія) — іспанський майстер декоративного живопису зламу 19-20 ст.

Народився 27 лютого 1863 у місті Валенсія. Батьки майбутнього художника рано померли, за припущенням, від холери. Хлопець залишився сиротою і його взяла у власну родину сестра померлої матері. Вітчим був слюсарем і тому хлопця готували до цієї професії.

Навчання в училищі виявило певні художні здібності. Директор училища порадив родичам підлітка продовжити навчання в художньому закладі, ті погодилися.

Юнак відбув у Мадрид, де брав уроки в Художній академії Сан-Карлос у скульптора Каетано Капуца. В Мадриді на молодика справили вплив твори Хосе де Рібера та Дієго Веласкеса, хоча він надавав перевагу модним столичним художникам.

Молодий художник показав власні твори у Валенсії і ті сподобалися вубліці. Внаслідок цього він у 1885 отримав стипендію від уряду регіону та відбув на стажування в Рим, Італія. Воно проходило під керівництвом художника Франсіско Праділья, що був керівником Римської академії іспанських художників. Обдарований колорист Праділья, майстер побутового жанру, працював над історичною тематикою, яку подавав у побутових ситуаціях. Нічого від найкращих сторін творчості Франсіско Праділья Хоакін Соролья не взяв.

Він теж звернувся до побутового жанра, про що свідчать його ранні твори («Чернець Хорхе захищає божевільного від побиття камінням», 1887). Він звертається до іспанської тематики, несміливо трактуючи теми церковних служб («Цілування в церкві реліквії»), вкотре тлумачить про чесноти ченців тощо. Але все це ковзання по поверхні сюжетів, бо художнику мало вдаються відтворення драматичних сюжетів і психологічні характеристики персонажів. Він пробує власні сили в портретному жанрі і створив декілька репрезентативних портретів, серед котрих і «Портрет іспанського короля Альфонсо XIII у вбранні гусара», де є чудово відтворений костюм і мало самої особи. У Сорольї виявилися декоративні здібності і вони почали переважати в його художній практиці.

Дещо більше достовірного було в портретах дружини («Клотільда в коштовній чорній сукні», 1906) і власних дітей, спілкування з якими було довгим і сприяло спостереженням. Але і в цих портретах переважала декоративність, іноді безсюжетність («Дружина і дві доньки в саду»).

Перебування на узбережжі у Валенсії навернуло Соролью до сюжетів про відпочинок і дозвілля. Він практично відмовляється від драматичних сюжетів (серед винятків «Купання в морі дітей, що перенесли поліомієліт», 1899), а звертається до дозвілля забезпечених верств населення чи невибагливих сценок на узбережжі («Антоніо Гарсіа на узбережжі», «Клотільда на пляжі з парасолькою», 1904, «Купання білого коня», «Дві пані на узбережжі», 1909). Він прийшов до надто висвітленої палітри та безсюжетної безтурботності небагатьоїх при старанному непомічанні болючих проблем Іспанії, що перебувала в економічній та політичній кризах. Цим він мимоволі наблизився до творів французьких імпресіоністів, що теж розробляли світлі та необтяжливі сюжети мінливого життя, жахаючись від драматичних чи героїчних сюжетів важкої реальності Франції останньої третини 19 ст.

Творчість митця йшла паралельно з пошуками його сучасників, серед котрих Ігнасіо Сулоага, Франсіско Праділья, картини яких повні значущості, яку він втрачав. Зовсім не привернули уваги Сорольї і пошуки поколіття новаторів і іспанських модерністів типу Ісідро Нонела або Пабло Пікассо. В його мистецтві все більше декоративності, сонячних плам в картинах і безсюжетності та буржуазної обмеженості.

Чимало останньому сприяв фінансовий успіх, що несподівано виборов тоді вже немолодий Соролья.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →


More ...
Хоакін Соролья Твори
Переглянути 362 твори
Реклама