Генрі Тонкс

Генрі Тонкс( англ. Henry Tonks 9 квітня, 1856, Бірмінгем — 8 січня,1937, Лондон) — британський лікар (хірург), викладач і художник.


Батьківська родина мабутнього художника володіла ливарною майстернею у місті Бірмінгем. Син отримав первісну освіту у Блоксхемі, закінчив коледж Кліфтона у місті Бристоль. Він зажадав стати лікарем і вивчав медицину у Королівській ( державній ) лікарні графства Сассекс (Брайтон, у 1882-1885 рр.), стажувався у Лондонській лікарні Вайтчапел у 1885-1888 рр. Почав працювати хірургом у Лондоні, 1888 року його обрали у члени Королівського коледжа хірургів.


Медицини для молодика виявилося замало. З 1888 року він відвідував вечірні уроки у Вестмінстерській школі мистецтв (керівник Фредерік Браун). Свої перші картини і малюнки він почав виставляти з 1891 року у Новому англійському художньому клубі, з 1895 року його прийняли членом у сам клуб.


Його керівник Фредерік Браун отримав посаду професора на відділенні образотворчого мистецтва в Університетському коледжі Лондона і запросив на посаду викладача свого учня і молодого художника Генрі Тонкса. Тонкс працював викладачем до початку 1-ї світової війни.


З початком Першої світової війни Генрі Тонкс, тоді викладач малюнка у Художній школі Слейда, відновив свою медичну кар'єру. Він розпочав працювати у таборі для військовополонених у Дорчестері. Англія розпочала приймати біженців з континентальної Європи — голландців, бельгійців, французів, поляків. Вимушеними емігрантами-біженцями були і літній скульптор Огюст Роден та його дружина. Їх перебування у Британії надало можливість знайомства для Генрі Тонкса, відомо, що він створив їх пастельні портрети.


Перерва у медичній кар'єрі митця первісно понизила його фах, його узяли тільки санітаром. Тому з 1915 року він служив санітаром у британській лікарні Червоного Хреста біля Марна у Франції. Згодом його відправили до Італії, де він працював у підрозділі швидкої допомоги, де мав драматичну можливіть надивитися на мертвих вояків, помираючих, сліпих, важко травмованих. Він набрав практичного досвіду військового лікаря і 1916 року його зробили лейтенантом у британському корпусі королівської (державної) армії.


Перша світова війна припала на роки масового використання промислових засобів ведення війни і знишення вояків новітньою збоєю, серед них і хімічню. Надзвичайно посилились засоби травмування і убивства вояків. На полях боїв відтепер відбувались справжні травматичні епідемії. Для чопорних англійців зі смаками ще 19 ст., що надавали важливе значення зовнішності і елегантному одягу, особливо вражаючими були страшні травми обличчя. Гарольд Гілліс доручив художникові створювати пастельні малюнки свіжих випадків важких травм обличчя чи опіків вояків, а також методи і технології пластичної хірургії. Пластича хірургія у обмеженому обсязі ( вимушена пластика носа) мала місце в країнах Західної Європи і в минулому. Відтепер до неї масово звернулись на новому етапі з використанням нових знеболюючих і дезінфекційних засобів, бо 19 ст. відзачилося у Європі піднесенням наук і небаченим розвитком хімії і хімічного виробництва.


1918 року британське керівництво армії надало Генрі Тонксу офіційне звання «Військовий художник». Офіційне звання «Військовий художник» отримав також і високо обдарований Джон Сінгер Сарджент, віртуозний майстер акварелі, побутового жанру і парадного портрета. Обох художників залучили до виїздів на поля боїв у континентальну Європу, віртуоз Сарджент головував, Генрі Тонкс ( з монотонною технікою малюнка ) був його супутником. У серпні 1918 року обидва митці були свідками масового отруєння і засліплення британських вояків іпритом у Ле Вас дю Сюд. Страшні враження від побаченого стануть сюжетом для уславленої картини Сарджента «Отруєні іпритом», котру художник створив за власної інціативи, домігшись зміни офційної замови на два великих за форматом твори для британського Імперського військового музея у Лондоні.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...