Телемако Сіньйоріні

Телемако Сіньйоріні ( італ. Telemaco Signorini 18 серпня, 1835, Флоренція −10 лютого, 1901, Флоренція) — італійський художник, графік, літератор, викладач 19 ст.


Телемако народився у Флоренції. Його батько був художником, майстром пейзажів. Логічно, що батько був першим вчителем малювання для сина. У Телемако були літературні здібності, але батько переконав його займатися малюванням та живописом.


З 1852 року він відвідував Флорентійську художню академію. Але з 1854 року він почав працювати на пленері, де створював пейзажі. Перші твори митця мали літературний характер, він створював малюнки, навіяні книгами Вальтера Скотта та Макіавеллі, котрі подав на виставку у Флоренції.


1855 року Телемако Сіньйоріні почав відвідувати кафе Мікеланджело, де збирались флорентійські художники. Серед відвідуваяв були також Сільвестро Лега, Джованні Фатторі та ін. В кафе збирались молоді художники, що були незадоволені станом сучасного італійського мистецтва з його застарілими поверненнями до класицизму і академізму. Старовинний принцип ітлійських митців «Природа — головний вчитель для художників» був відроджений на новому етапі. Народилось бажання працювати на пленері і звертатись до сюжетів з реальності, а не з літератури чи античної міфології. Трохи пізніше (наприкінці 1860-х рр.) подібні прагнення сприямують діяльність паризьких художників, товариство котрих отримало пізніше назву імпресіоністи. Флорентіські художники, однак, йшли власним шляхом, а їх настанови не були такі радикальні, як у французьких імпресіоністів, бо італійці зберігали значимість сюжетів і не акцентували проблем освітлення чи безсюжетності картин.


Молодий Телемако був захоплений актуальними на той час подіями звільнення краю від колоніальної залежності від Австрійської імперії. Він брав участь 1859 року як волонтер у Другій італійській війні за незалежність. Ймовірно, він встигав робити замальовки ще тоді, а потім створював картини батального характеру вдома, котрі подав на виставки 1860 та 1861 років.


1861 року він вперше відвідав Париж. Як художника його цікавили художні процеси і картини місцевих митців, а також художня практика художників-італійців, котрі оселились в Парижі і працювали там (Джованні Больдіні, Федеріко Дзандоменегі, Джузеппе де Ніттіс). Але він повернувся до Італії, де братиме участь у діяльності товариства мак'яйолі і як художник, і як теоретик. Про нього писав мистецтвознавець Джуліано Матеуччі, що саме Сіньйоріні був каталізатором художнього процесу, його теоретиком, наполягаючи на відході від академізму та академічного (парадного) портрету до реалістичних інтерпретацій художніх вражень. Телемако і сам виконував власні теотеричні настанови. Так, 1861 року він подав на виставку у місті Турин власну картину з прихованим драматизмом «Єврейське гетто у Венеції». 1870 року за власні твори він отримав приз після виставок у Пармі та Флоренції. Його суворо реалістична картина («Італійські бурлаки») на сучасну тему була показана на вистаці 1874 року у місті Відень, де здобула приз.


Напередодні (1876 року) він відвідав Париж і разом із художником Джузеппе де Ніттісом відбув у Лондон. 1881 року Телемако відвідав Шотландію. Відвідини Шотландії надали йому можливість зіткнутися з процесами капіталістичного тиску на свідомість мешканців, була створена незвична для італійських художників картина «Реклама віскі Роб Рой».


1882 року йому запропонували посаду професора у Флорентійській художній академії. Однак він відхилив цю пропозицію. Він таки стане викладачем, але через 10 років, у Вищому інституті красних мистецтв.


Телемако Сіньйоріні встигав не тільки працювати як художник. Він писав вірші і займався офортом. Частка віршів була оприлюднена. серед них дев'яносто дев'ять сонетів. Відомо декілька його аналітичних статей. Він також створив ілюстрації до книги італійського критика Дієго Мартеллі (1839-1896).

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...