{{selectedLanguage.Name}}
Увійти Вийти
×

Федеріко Дзандоменегі

Federico Zandomeneghi

Федеріко Дзандоменегі

Federico Zandomeneghi

Федеріко Дзандоменегі (італ. Federico Zandomeneghi 2 червня 1841 — 31 грудня 1917) — італійській художник, син італійського скульптора П'єтро Дзандоменегі, представник імпресіонізму.

Народився у місті Венеція. Походив з родини венеціанських скульпторів. Скульптором був ще його дід, Луїджі Дзандоменегі, автор монументу на честь венеціанського комедіографа Карло Гольдоні. Перші навички малювання удосконалював у майстерні батька, теж скульптора. У період 1856-1859 років навчався у Венецінській академії красних мистецтв. Художню освіту удосконалював у місті Павія.

1860 року приєднався до вояків Джузеппе Гарібальді, тобто брав участь у русі за незалежність Італії від Австрійської імперії та за возз'єднання країни на кшталт Франції чи Німеччини.

1862 року відбув у місто Флоренція, де працював як художник. У той же період приєднався до товаритва італійських художників мак'яйолі. Стилістика мак'яйолі мала помітний вплив на твори молодого художника. Вже 1871 року його помітии критики Італії, серед котрих був і Помпео Молменті, котрий виділяв трьох сучасних на той ча митців. Одним з них був Федеріко Дзандоменегі (два інші — Гульєльмо Чьярді та Алессандро Дзеззос). До цього періоду належить цілком реалістична картини «Римські враження», де подано широкі наріжні сходи римської церкви, що рясніли від жінок-вірянок з дітьми.

Першого червня 1874 року він відбув у Париж, де був давно сформований художній ринок загальноєвропейського значення. Він нібито прибув на декілька тижнів. Але бурхливе і неспокійне художнє життя Парижа захопило його. Він був відвідувачем кафе Нові афіни, де зустрівся з тими, хто започаткував нову стилістику і техніку у французькому живопису (імпресіонізм). Серед його знайомих були Едгар Дега та Огюст Ренуар. На відміну від французьких колег він працював з доволі непрозорими фарбами і не відмовлявся від темних та чорної фарб. Незважаючи на мерехтливість і імпресіоністичну нечіткість контурів, він зберігав реалістичну підоснову італійського мистецтва та зацікавленість до колористичних пошуків. Згодом на його образи в живопису вплинули твори Мері Кассат та сміливого Анрі де Тулуз-Лотрека.

З 1879 року почав брати участь у виставках французьких імпресіоністів і сам згодом став частиною паризького художнього життя. Брав участь також у подорожах із художником Гільйоменом, де створював пейзажі (пейзажний жанр на той період переживав злет і був доволі модним напрямком у живопису). 1888 року його твори були показані на Всесвітній виставці в Парижі в її італійському розділі. Він отримав визнання як і ще один художник, італієць за походженням — Джованні Больдіні.

Картини з численними жіночими моделями роботи Федеріко Дзандоменегі зберігали безсюжетність і межували як з традицією, так і з банальністю («Дівчина з книгою», «Дівчина з квітами», «Дівчина з журналом мод»), котрими так уславився старий Огюст Ренуар.

З 1893 року картини роботи Федеріко Дзандоменегі почав купувати і перепродавати Дюран-Рюєль.

Художник помер у Парижі 1917 року.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Федеріко Дзандоменегі

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →


більше ...
Федеріко Дзандоменегі Твори
Переглянути 42 твори