Вінслов Гомер

Ві́нслов Го́мер (англ. Winslow Homer МФА: [ˈwɪnzloʊ̯ ˈhoʊ̯mɚ]; 24 лютого 1836, Бостон — 29 вересня 1910, Праутс-Нек) — засновник реалістичного живопису США (разом з художником Томасом Ейкінсом) в другій половині 19 століття. Живописець і графік. Малював жанрові композиції, марини. Один з перших художників США, що розробляв суто американські сюжети.

Він з родини середнього класу. Був другим сином з трьох дітей-синів. Навички малювання отримав від матері. Початкову освіту отримав в школі, де не був серед найкращих учнів.

Американське суспільство 19 століття розділяло майже всі забобони і примхи пуританської Англії, а потім і Британії вікторіанської доби. Вважалося шляхетним, щоб жінка грала на музичних інструментах або малювала. От мати Уінслоу і малювала. Приємне те, що вона виховала цікавого художника, який рахувався з нею майже все життя.

Батько мав невелику крамницю. Авантюрний характер батька і бажання розбагатіти швидко призвели до фіаско. Два роки той брав участь у пошуках родовищ золота в Каліфорнії, а потім працював в Лондоні і Парижі, але без успіху. Повернувся без грошей і існував на гроші сімей своїх синів, що було досить ганебно.

Фінансові негаразди батька сильно вплинули на Уінслоу, і той все життя поклав на досягнення стабільного фінансового стану. Вінслоу відмовився навчатися в університеті і довго працював ілюстратором часопису, хоча вже був відомим художником. Адже праця в журналі давала стабільну зарплатню. Цей період збігся з розквітом друкованих видань США, а Хомер(завдяки практиці) став майстром графіки. З 1859 року він переїхав з Бостона до Нью-Йорка. До 1875 року він намалював близько 200 графічних робіт для різних часописів. Деякий час він навчався в Національній академії дизайну (малюнку), що вважалася головним навчальним закладом США подібного профілю. Відсутність фахового художнього навчання примусила його навчатися у художників Фредеріка Рондела і Томаса Сіра Каммінгса. Його наміри поїхати на навчання в Західну Європу не здійснилися.

Як художник починав з майже ідилічних сцен. То це дівчина за читанням («Нова новела», «Дівчина біля вікна»), то це дівчина біля столика, де стоїть екзотична статуетка слона з Азії. Частково теми шляхетного дозвілля багатіїв знайдуть своє відображення і в графічних творах художника.

Його картина «Сільська школа» малює пуританську сільську школу в американській глибинці, де босоногі діти намагаються засвоїти писемність. Аби не занадто голі стіни і незвична стеля, то картину можна було б прийняти за твір російського передвижника. Здається, то були проби пензля, як у письменника початківця — проби пера. Хомер шукав свою тему в мистецтві.

В картині «Літня ніч» присутні дивляться на розбурхане море, як на драматичну виставу. Але в глядацькій залі (на березі) все ще цілком безпечно. Дві дівчини навіть танцюють.

Танці давно закінчилися для рибалки в картині «Тривожний сигнал про туман». Море — ділянка небезпечна, тут смерть гуляє щоденно. І про обережність і нагадав тривожний сигнал. Рибалка підналіг на весла, аби врятуватись.

Справжня трагедія присутня на акварелі «Торнадо-вбивця (Після торнадо)». Суворе море щойно заспокоїлося. Але трагедія вже сталася. Хвилі викинули на узбережжя уламки рибальського човна і труп негра-рибалки. Все просто і страхітливо, ніяких поступок шляхетним забобонам про некрасиву тему, неможливість подібного твору вивісити в вітальні чи кабінеті.

Труп не новина в мистецтві. Їх залюбки малювали майстри англійського і французького романтизму (Жеріко, Фюслі та ін.) Справа в навантаженні ідеєю, в руйнівному чи гуманістичному векторі прагнень художника. Жеріко — аби налякати глядача і продемонструвати свою сміливість — намалював натюрморт з розчленованим людським тілом (музей в Монпельє). Подібний і справді не треба вішати у вітальні.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...