Хосефа де Обідос

Жозефа Обідуш (порт. Josefa de Óbidos бл. 1630—1684 ) — провінційна художниця з Португалії, майстриня барокового релігійного живопису та натюрмортів 17 ст.

Рік народження майбутньої художниці залишився невідомим, за рік народження умовно беруть 1630-й. Достеменно відомо лише, що вона народилась у місті Севілья і походила з родини іспанського художника Балтазара Гомеша Фігейра. Батько переселився до старовинного містечка Обідуш у Португалію і перевіз туди всю родину.

За іспанською традицією діти часто брали прізвище матері. Мати Жозефи — Каталіна де Айяла-і-Кабрера, тому донька звалась Хосефа де Айяла або за португальською Жозефа де Айяла. У історію португальського мистецтва увійшла під прізвиськом Жозефа Обідуш, за малим містечком, де мешкала і працювала усе життя і де померла.

По ранні кроки художниці свідчать її офорти, виконані як копії з розровсюджених у мистецтві бароко алегорій. Водночас це свідоцтво її наполегливого опанування малюнка і малювання як такого, а також прагнення опанувати техніку офорта. Можливо, вона планувала трохи заробляти цим на життя. Сюжети її несміливих, недуже майстерних офортів — типові, це розповсюджені алегорії та зображення католицьких святих. Здивування викликає жінка того часу та її прагнення опанувати техніку офорта, небезпечну через використання отруйних речовин та вимогами мати помічників і друкарський верстат. Здивування викликає і той факт, що демократична графіка не мала ні пошани художників-іспанців, ні розповсюдження у мистецтві Іспанії, образотворче мистецтво котрої мало аристократичний, недемократичний характер.

Згодом Жозефа Обідуш перейшла до релігійного живопису, більш затребуваному у католицькому оточенні провінційної художниці, що теж демонструвала свою прихильність до католицтва як жіночу чесноту.

Логічно, що першим авторитетом для доньки був батько. Твори майстрині на релігійну тематику доводять, що вона була знайома із художніми знахідками і композиціями караваджистів і сама була провінційною представницею цього напрямку у мистецтві Португалії.

Ймовірно, вона була знайома з традицією академізма і академічного реалізма у релігійному живопису. Звідси імперсональність (академічне прагнення до ідеальних образів) її біблійних персонажів і, особливо, янголів, виконаних за єдиною схемою. Її вони цікавили лише як необхідні додатки до релігійних картин.

Водночас Жозефа Обідуш як художниця була надзвичайно точною і реалістичною у відтворенні східних килимів, побутових речей чи квітів. Можливо, вона бачила натюрморти, створені відомими іспанськими художниками Котаном або Сурбараном. Але ні залишків іспанського маньєризму, ні аскетичної віртуозності натюрмортів Котана у творах майстрині не помічають. Навпаки, вона підходить до створення натюрмортів як жінка, що зацікавлена у художніх ефектах і декоративності. Звідси пишність її натюрмортів і перевантаженість квітами, бо художниця наче боїться порожнечі на темному просторі картини, тоді як страху перед порожнечею у натюрмортах нема ні у Сурбарана, ні тим паче у віртуозного майстра лаконічних і монументальних натюрмортів Котана.

На межі жанрів твори художникі із релігійними католицькими символами (ягня, малюк-Христос), в котрих присмак солодкавості, сентиментальності, бажання викликати у глядача релігійний посил і молитовний настрій. В цих творах переважає барокова декоративність і аристократична пишність, як її розуміли майстри кінця 17 ст. та фламандці, бо живопис фламандців мав відверто аристократичний характер і орієнтувався на аристократичні смаки.

Ці твори копіювали розповсюджені релігійні схеми авторитетних фламандських католицьких художників і сентиментальні схеми релігійних картин пізнього Сурбарана.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жозефа Обідуш

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...