«Народження Венери» (італ. Nascita di Venere) — картина італійського художника тосканської школи Сандро Боттічеллі. Картина являє собою живопис темперою на полотні розміром 172,5 × 278,5 см. В даний час зберігається в галереї Уффіці, Флоренція.
Біограф Джорджо Вазарі у своїх «Життєписах» (1550) згадує, що «Народження Венери» і «Весна» зберігалися в віллі Кастелло під Флоренцією, що належала Козімо Медічі. Більшість істориків мистецтва сходяться на думці, що картина була написана для Лоренцо ді Пьерфранческо Медічі, які володіли віллою Кастелло в 1486 році. Лоренцо ді Пьерфранческо Медичі — двоюрідний брат Лоренцо Пишного, герцога Флоренції. Пізніші знахідки інвентарних записів дому Медічі підтверджують, що Лоренцо володів «Навесні», а однозначної докази, що саме він був замовником і «Народження Венери», поки не існує.
Вважається, що моделлю для Венери була Симонетта Веспуччі, яка народилася в Порто-Венере на лігурійському узбережжі. Можливо, натяк на це міститься в сюжеті картини. Також є версія, що Боттічеллі написав «Народження Венери» не для Лоренцо Медічі, а для одного зі своїх знатних сучасників, а у власність Медічі вона потрапила пізніше.
Опис бога західного вітру Зефіра, чиє дихання приносить весну, зустрічається у Гомера. Овідій повідомляє про його дружину Хлориду, що обіймає Зефіра руками й ногами. Видається малоймовірним, що Боттічеллі був знавцем оригінальних грецьких і римських текстів. Так бібліотека сучасників художника братів Маяно (італ. Benedetto e Giuliano da Maiano) схожого з ним соціального походження налічувала всього 29 книг, половина з яких була на релігійну тематику, а з класичних текстів присутня тільки біографія Олександра Македонського і робота Лівія. Швидше за все, бібліотека Боттічеллі носила схожий характер. Однак, через свого сусіда Джорджо Антоніо Веспуччі , Боттічеллі був вхожий в коло інтелектуальної еліти Флоренції. Можливо, він був знайомий з поетом Анжело Поліціано (1454–1494), який в одному зі своїх віршів описував народження Венери. Також порадником художника міг бути і філософ Марсіліо Фічіно (1433–1499, який намагався поєднати класичну філософію з християнством. У його філософській доктрині важливою фігурою була Небесна Венера, символізували гуманізм, милосердя і любов, і чия краса вела смертних на небеса.
Навіть якщо Поліціано або Фічино були прямими порадниками Боттічеллі, їхні роботи підготували громадську думку до сприйняття образу оголеної античної богині, й художник міг працювати над своїм твором не боячись осуду чи нерозуміння з боку співгромадян.
У 1987 році була завершена реставрація картини. З неї був видалений шар лаку, нанесений через деякий час після того, як Боттічеллі закінчив роботу над нею, і що перетворився за кілька століть у жовто-коричневий наліт.
Картина ілюструє міф народження Венери (грец. Афродіти).
Оголена богиня пливе до берега в розкритій раковині, гнана вітром. У лівій частині картини Зефір (західний вітер) в обіймах своєї дружини Хлориди (рим. Флора) дме на раковину, створюючи вітер, наповнений квітами. На березі богиню зустрічає одна з грацій.
У позі Венери помітний вплив класичної грецької скульптури. Те, як вона спирається на одну ногу, лінія стегна, цнотливий жест рукою і самі пропорції тіла засновані на каноні гармонії й краси, розробленому ще Поліклетом і Праксителем.
Народження Венери в давнину було пов'язано з культом, символи якого присутні на картині Боттічеллі. Так пурпурна мантія в руках у Грації мала не тільки декоративну, а й ритуальну функцію. Такі мантії зображувалися на грецьких урнах і символізували кордон між двома світами — в них загортали як новонароджених, так і померлих. У середні століття такі атрибути Венери, як троянди і раковина, стали асоціюватися з Дівою Марією. Раковина, яка супроводжувала зображення Венери, символізувала родючість, почуттєві задоволення і сексуальність, перекочувавши в іконографію Богоматері, стала означати чистоту і непорочність (наприклад, Вівтар св. Варнави роботи Боттічеллі).
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
