Ромейн Брукс (англ. Romaine Brooks, при народженні англ. Beatrice Romaine Goddard, 1 травня 1874, Рим — 7 грудня 1970, Ніцца) — французька художниця, скульпторка та архітектурна креслярка американського походження. Спеціалізувалася на портретному живописі й використовувала приглушену тональну палітру. Брукс ігнорувала сучасні художні тенденції, такі як кубізм і фовізм, спираючись на свою оригінальну естетику, натхненну роботами Чарльза Кондера, Волтера Сікерта і Джеймса Макніла Вістлера. Її моделями були як незнайомці, так і титуловані аристократи. Найбільш відома портретами жінок в андрогінному або чоловічому одязі, включаючи автопортрет 1923 року.
Беатріс Ромейн Брукс народилася в Римі, Італія наймолодшою з трьох дітей заможних американців Елли (Вотерман) Годдард та майора Генрі Годдарда. Батьки розлучилися, коли вона була маленькою, батько кинув сім'ю. Ставши дорослою, вона назвала себе «дитиною-мученицею».
У 1893 році залишила сім'ю і поїхала в Париж. Отримуючи мізерну допомогу від матері, брала уроки співу, якийсь час співала в кабаре. Тоді дізналася, що вагітна. 17 лютого 1897 року народила доньку. Годдард помістила немовля в монастир для догляду, та поїхала до Риму, щоб вчитися мистецтву. На заняттях малювання з натури Годдард була єдиною дівчиною-студенткою, оскільки жінкам було незвично працювати з оголеними моделями. Під час навчання її сексуально домагались. Коли однокурсник залишив на стільці відкриту книгу з підкресленими порнографічними фрагментами, Ромейн взяла її та вдарила книгою хлопцю по обличчю. Студент та його друзі переслідували художницю. Вона змушена була втекти на острів Капрі після того, як він спробував змусити її вступити з ним в шлюб. Влітку 1899 року Ромейн орендувала невелику студію в найбіднішій частині острова Капрі, де розташовувалася колонія художників.
У 1902 році вона отримала величезний спадок (дід по материнській лінії був мультимільйонер Айзек Ватерман), що дозволив їй жити згідно з власними бажаннями.
У 1905 році Брукс переїжджає в Париж, де знайомиться з іншими американськими емігрантами, з європейськими аристократами, художниками, письменниками й світської богемою. У Парижі Ромейн Брукс трималася осторонь від авангардних художників Монпарнаса і Монмартра, винаймала квартиру в фешенебельному 16-му окрузі. Тут вона писала портрети як незнайомих, так і знаменитих жінок.
Перша персональна виставка Брукс відбулася в 1910 році в престижній Галереї «Durand-Rue». Брукс включила у неї дві роботи з оголеною натурою — сміливий крок для жінки-мисткині в 1910 році. Рецензії на виставку були бурхливими, поет Роберт де Монтеск'ю написав схвальний відгук, назвавши Брукс «викрадачкою душ». Картину «Білі Азалії» з оголеною жінкою, що лежить на дивані, критики порівнювали з «Олімпією» Едуара Мане і «Махою оголеною» Франсиско Гої. Виставка встановлює репутацію Брукс як художниці.
Брукс розчарувалася в паризькому вищому суспільстві. Попри успіх, в цей час вона назвала себе в мемуарах «жертвою, забитою камінням».
На початку Першої світової війни Брукс пише картину «Хрест Франції» (1914), що символізує образ країни на війні. На полотні зображена медсестра Червоного Хреста, що з рішучим виразом обличчя дивиться вдалину, на задньому плані охоплене вогнем місто Іпр. Хоча картина не є портретом Іди Рубінштейн, образ схожий на неї, і Рубінштейн, можливо, послужила моделлю для цієї роботи. «Хрест Франції» був виставлений разом з віршем Габріеле д'Аннунціо, що закликає до відваги і рішучості у воєнний час, а потім відтворений в буклеті, що продавався для збору коштів для Червоного Хреста. Після війни, за зусилля у зборах коштів Ромейн Брукс була нагороджена Орденом Почесного легіону.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
