Ламах Валерій Павлович

Ла́мах Вале́рій Па́влович (6 березня 1925, Лебедин Сумської області — 25 травня 1978, Київ) — український радянський художник-графік, яскравий представник покоління шістдесятників і мистецтва андеграунду . Член Спілки художників УРСР з 1956 року. Чоловік художниці тканин Аліни Ламах.


1939 року він поступив у Ворошиловградське художнє училище. Під час німецько-радянської війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після повернення продовжив навчання в училищі, яке закінчив 1949 року. У 1949–1954 році навчався на факультеті графіки у Київському художньому інституті, викладач Василь Касіян. Працював у галузі плаката та монументально-декоративного мистецтва, створив ряд художніх творів у техніці розпису та мозаїки в містах Київ, Дніпродзержинськ, Тернопіль та ін.


З 1952 року брав участь у художніх виставках. У 1956–1964 роках — редактор у видавництвах ГОСИЗ та «Мистецтво». З 1974 року — доцент кафедри оздоблення книг в Київському вечірньому факультеті Львівського поліграфічного інституту ім. І. Федорова, викладач малюнку, живопису, композиції.


Творчість Валерія Ламаха, як і в інших найкращих представників інтелігенції радянського періоду, поділялася на офіційну й неофіційну. До першої частини належала монументально-декоративна творчість:


Свої найщиріші й потаємні думки художник, з ідеологічних причин, не міг оприлюднити, і творив, перебуваючи в андеграунді. Його пошуки нової художньої мови, роздумів про мистецтво й будову Всесвіту Ламах втілив у абстрактних творах, рукописі книги «Схеми».

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...