«Христо́с у пусте́лі» (рос. Христос в пустыне) — картина російського художника Івана Крамського (1837—1887), завершена 1872 року. Належить Державній Третьяковській галереї (інв. 651). Розмір картини — 180 × 210 см.
Крамськой почав працювати над темою спокус Христа в 1860-х роках. 1867 року він написав перший варіант картини, який не задовольнив художника, позаяк на вертикальному полотні не залишалось місця для зображення пустелі.
Роботу над кінцевим варіантом картини Крамськой почав 1871 року, а завершена вона була восени 1872 року. У грудні 1872 року картина була представлена на 2-й виставці Товариства пересувних художніх виставок («пересувників»), що відкрилась у Санкт-Петербурзі. Перед початком виставки полотно в автора придбав Павло Третьяков.
«Христос у пустелі» вважається «етапним твором Крамського та значущим явищем усього російського живопису». Художник розглядає релігійний сюжет із гуманістичного, морально-філософського поглядів та пропонує психологічно-життєву інтерпретацію роздумів і переживань Христа. Таким чином, картину можна розглядати не лише як живописний твір, але і як «створений у фарбах філософський трактат».
Тема спокуси Христа зацікавила Крамського ще на на початку 1860-х років, коли він навчався в Академії мистецтв і захоплювався творчістю Олександра Іванова. Окрім знаменитої картини Іванова «Явлення Христа народу», велике враження на Крамського також справила експонована восени 1863 року картина Миколи Ґе «Тайна вечеря». Наприкінці зими 1863—1864 років у квартирі Крамського на Васильєвському острові побував дев'ятнадцятирічний Ілля Рєпін — він побачив у майстерні художника голову Христа, виліплену з глини, а також схожу голову, написану на полотні. Крамськой розповідав Рєпіну про глибоку драму життя Христа, про його спокуси в пустелі та про те, що схожа спокуса часто буває у звичайних людей; при цьому Рєпін був вражений тим, що Крамськой «говорив про нього [Христа] як про рідну людину». Один із етюдів цього періоду, «Голова Христа» (1863, полотно, олія, 55,5 × 41,5 см), зберігається в Музеї образотворчих мистецтв Республіки Карелія в Петрозаводську.
1867 року Крамськой написав перший варіант картини, що зображала Христа. Відомо, що для цієї картини йому позувала конкретна людина — селянин Строганов із слободи Виползово Переславського повіту Владимирської губернії. Однак цей варіант не задовольнив художника, оскільки Крамськой вважав помилковим рішення використовувати витягнутий по вертикалі формат полотна, який практично повністю був зайнятий сидячою фігурою Христа, унаслідок чого не залишалось місця для зображення кам'янистої пустелі. Перший варіант картини експонувався на посмертній виставці Крамського, що відбулась 1887 року в Санкт-Петербурзі; його місцеперебування є невідомим.
Наприкінці 1869 року Крамськой відвідав низку європейських музеїв у Німеччині, а відтак у Відні, Антверпені та Парижі, знайомлячись із мистецтвом старих і нових майстрів, але водночас перебуваючи в пошуках «свого» Христа. Із творів великих майстрів минулого йому особливо сподобалось полотно Тіціана «Динарій кесаря», виставлене в Галереї старих майстрів у Дрездені. Тим не менш, під час цієї поїздки Крамському так і не вдалось знайти той образ Христа, «який міг би заполонити душу сучасного росіянина».
За свідченням художника Іллі Рєпіна, в період роботи над образом Христа Крамськой «штудіював усі бодай трохи підхожі обличчя, які зустрічав у натурі, особливо одного молодого мисливця-поміщика, якого він написав потім із рушницею та в мисливському костюмі» — найімовірніше, Рєпін мав на увазі картину «Мисливець на тязі» (1871, інші варіанти назви — «На тязі» та «В очікуванні звіра»), яка експонувалась на 1-й Пересувній виставці, що відкрилась у Петербурзі наприкінці 1871 року (сьогодні це полотно зберігається в Національному художньому музеї Республіки Білорусь). На користь цієї версії каже і те, що статура мисливця та тип його голови — з подовженим овалом обличчя та відкритим чолом — досить схожа на образ Христа, зображений художником на картині 1872 року.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
