Франческо Солімена

Франческо Солімена (італ. Francesco Solimena 4 жовтня, 1657, Канале де Серіно, Кампанья — 3 квітня, 1747, Барра неподалік Неаполя) — італійський художник доби бароко, представник неаполітанської художньої школи.

Франческо Солімена народився в містечку Канале де Серіно, неподалік від Авелліно та Неаполя ( Кампанья ). Його батько Анжело Солімена був художником. Він же став і першим вчителем майбутнього майстра.

В свою чергу Франческо Солімена допомагав батькові у виконанні декотрих церковних замов ( « Рай » для собору в місті Носера, « Видіння Св. Кирили Александрійського » в церкві Сан Доменіко у Солофра ).

1674 року молодий Франческо Солімена відбув у Неаполь, де почав працювати в майстерні художника Франческо ді Марія, а потім в майстерні Джакомо дель По. Талановитого і схильного до пишної манери італійського бароко митця помітив кардинал Вінченцо Орсіні (майбутній папа римський). Кардинал і зажадав залучити до служби на користь католицької церкви нового художника зі здібностями.

Солімена роками працював у Неаполі, маючи числені церковні замови. Він опанував техніки фрескового живопису та живопису олійними фарбами, головними техніками декорування церков того часу.

Навіть фінансова підтримка князів католицької церкви та замови від королівських родин не сприяли його переїздам чи еміграції в інші країни. 1702 року він пропрацював рік у Монтекассіно, а також двічі відвідав папський Рим. Чотири роки він працював у Відні (1723-1728), де працював по замовам принца і полководця Євгена Савойського, другої впливової особи після австрійського імператора. Практично цим і закінчуються значні подорожі неаполітанського майстра.

Франческо Солімена виробив пишну художню манеру, але з яскравими, майже святковими кольорами. Церква потребувала пишних оздоб і уславлення числених католицьких святих, їх страждань за віру католицького зразка, показу переваг католицизму над протестантизмом. Все це і дав Франческо Солімена церковним замовникам, роками створюючи вівтарні образа, числені видіння чи сцени мучеництва католицьких святих. В цьому його бароко було наближене до академізму римського зразка з додачею знахідок пізніх караваджистів ( «Іван Хреститель в пустелі»), знахідок неаполітанця Матіа Преті, пізніх декоративних і чудернацьких композицій Луки Джордано.

В числених біблійних композиціях майстер припускався до перебільшень, театралізації і перенасиченості композицій другорядними персонажами.

Художник мав велику майстерню у Неаполі, котра мимоволі стала невеличкою художньою академією та художнім центром міста. Його учні, різні за віком і обдаруванням, працюватимуть і витримуватимуть змагання з майстрами в самому Неаполі, в другому важливому центрі стилю бароко — в Римі. Дехто цілком успішно працюватиме далеко за кордонами Італії (Коррадо Джакінто ).

Окрім живопису, Франческо Солімена іноді робив архітектурні проекти. Так, за його проектом був вибудований власний будинок-палац у Неаполі. Це типовий міський будинок простої кубічної форми з мінімальною кільістю наріжного декору — аркада першого поверху, пілястри, стримана лиштва на вікнах.

Більш пишне барокове декорування мала дзвіниця катедрального собору Nocera Inferiore, бо ж для Бога і спасіння душі можна і напружитися.

Франческо Солімена був автором і головного фасаду церкви Сан Доменіко та архітектурного вівтаря в церкві абатства Санта Марія Магдалена.

Він помер заможним майстром у власному заміському будинку в Барра поблизу Неаполя 1747 року.

Всеволожская С.Н. и др. « Итальянская живопись 13-18 веков в собрании Эрмитажа», Л, 1964

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франческо Солімена

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...