Лука Джордано (італ. Luca Giordano *18 жовтня 1634, Неаполь — †12 січня 1705, Неаполь) — талановитий представник неаполітанської школи живопису, художник доби бароко. Виробив особливу, космополітичну і неглибоку систему художніх образів, що згодилася для декоративних робіт в різних містах західної Європи (в Неаполі, Римі, Флоренції, Бергамо, Венеції, Мадриді, Толедо).
Збережено не один автопортрет майстра.
На пізньому — довге волосся по моді 17 століття і простий одяг, що не відволікають уваги глядача від обличчя без натяку на привітність і посмішку, серьозного погляду через окуляри, які були рідкісними в ті часи. Він був досить освіченою особою, творив алегоричні, релігійні і декоративні роботи, писав фрески, навіть натюрморти. Мав велику працездатність. Його твори швидко розійшлися Європою і були в збірках від Іспанії до Росії ще на початку 18 століття. За швидкість праці мав прізвисько Фа Престо = «робить швидко».
До останніх десятиліть не було відомо точної дати його народження. А вказаний в довідниках рік народження (1632) робив його на 2 роки старішим.
Народився в Неаполі. Він син маловідомого провінційного художника Антоніо Джордано. Батьки, Антоніо та мати (Ізабелла Імпарато), хрестили хлопця в церкві Сант-Анна ди Палаццо. На той час італійське місто належало Іспанії і тут правили іспанські віцекоролі. Уряд був іспанським, іспанці почували себе хазяями, а в Неаполі, столиці віцекоролівства, мешкав з родиною і працював видатний іспанський художник Хосе де Рібера. Учнем до нього і потрапив молодий Лука. З останнім фактом погоджуються не всі, хоча за попередніми даними Лука нібито дев'ять років перебував в майстерні Рібери учнем і помічником.
Іспанська художня манера була налаштована на реалізм, на майже документальне відтворення натури, позбавлена легкості і артистичної свободи виконання. Аби мати успіх у іспанських замовників, молодий Лука писав так само — реалістично, несміливо, важкувато за колоритом. Ці твори занадто відрізнятимуться від його зрілої манери настільки, що багатьом важко повірити, що вони належать одному майстру, тим паче італійцю.
Перші твори художника датують 1650-и роками, серед них — «Христос і грішниця» (1653), «Розп'яття Андрія Першозванного» (1655)
Цікавою особливістю майстрів Іспанії було відтворення «портретів» (образів) давно померлих грецьких філософів. Їх портретів не зберігли, а деякі з них портретів при житті їх — ніколи й не мали. Художників це ніяк не бентежило. Це тільки пришпорювало уяву художників, що робили свої інтерпретації на теми філософів, їх облич, психологічних типів, різних за характерами.
Свою серію філософів Давньої Греції зробив Веласкес. Серія Філософів Хосе де Рібера була настільки вдалою і популярною, що її повторили учні художника. Оригінали Рібери відправили до Іспанії, де вони прикрасили королівські палаци. Копії учнів розійшлися Західною Європою і зберігаються в збірках Італії, Польщі, Росії тощо.
Старанний учень Рібери, Лука Джордано, теж зробив свою серію філософів, чим надовго заплутав і прихильників живопису, і істориків, і мистецтвознавців. Вони схожі на філософів Рібери за колоритом, навіть розмірами полотен. Але народжена особистість Джордано відбилася на стилістиці, дала їм більшу легкість в образах, інше психологічне забарвлення. Можливо, найранішній з філософів Джордано потрапив до Ермітажу. «Філософ з дзеркалом» стоїть просто, одяг неохайний, похмуре обличчя в зморшках, погляд непривітний і розчарований. Про молодість художника свідчить мало вдала композиція (персонаж подано зі спини, обличчя видно в дзеркалі частково). Можливо, це філософ-цинік, яких часто зображували в Неаполі і на котрих була мода серед багатих прихильників неостоїцизму в Неаполі. У дзеркалі відображення чоловічого обличчя, немов ілюстрація до прислів'я: «не лайте дзеркало, коли пика свиняча».
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
