Жан Кокто

|Lib= |Член КПРС?=

Жан Кокто́ (фр. Jean Cocteau; *5 липня 1889 — †11 жовтня 1963) — французький режисер, письменник, актор, художник, кінорежисер, діяч мистецтва, відома фігура інтернаціонального авангарду першої половини XX ст.

Син адвоката та художника-любителя. Батько наклав на себе руки, коли Жану було 9 років. Жан Кокто не здобув систематичної освіти. З середини 1910-х років увійшов до художніх кіл Парижа.

У 1955 був обраний членом Французької академії, Королівської Академії Бельгії. Командор Ордена Почесного Легіону, член Академії Малларме, багатьох національних Академій світу, почесний президент Каннського кінофестивалю, Академії джазу та ін. У Мії-ла-Форе діє будинок-музей Жана Кокто.

Кокто, будучи бісексуалом, 25 років прожив з актором Жаном Маре після знайомства з ним у 1937 році в Парижі. Їх стосунки не афішувалися, але і ні для кого не були секретом.

Універсально обдарована особистість, Кокто проявив себе у різних мистецьких напрямах. І якщо для інших це було небезпечно, бо не давало змоги якісно виявити себе в якомусь жанрі, Кокто щасливо уникав легковажності і прохідних, малоцікавих робіт.

Свої літературні праці від друкував в американському часописі «Літтл Ревю» з 1916 року. Він непоганий лібретист і написав декілька лібретто для опер, ораторій, балетів.

Особливе місце в творчій біографії Жана Кокто посів скандальний балет «Парад», який поставив на сцені Дягілєв Сергій Павлович в межах «Російських сезонів». Він став першою сюрреалістичною виставою в Парижі і наробив багато галасу, викликав обурення і спротив. Сценографія була забезпечена творами Джорджо де Кіріко, Пікассо. І, здається, ці декорації були найкращою складовою вистави, де були порушені канони класичної вистави і балету як такого.

Він відчував недостатність свого акторства чи участі в виставах. Серед позатеатральних робіт, наприклад, архітектура (побудував каплицю).

Як художник Кокто́ узявся за створення театральної афіші. Споглядання за репетиціями балерин спонукали на творчість багатьох художників, серед яких Дега. Не залишився осторонь і Кокто́. Натхнення вразило його на репетиції балерини Тамари Карсавіної. Легка і тоненька, в багатій театральній пачці і на пуантах, на театральній афіші Кокто уславлена балерина виглядає елегантною і тендітною пані і, водночас, екзотичною квіткою. Афіша Кокто до балету Карла Вебера «Видіння троянди» з Карсавіною стало в один рівень з найкращими афішами Тулуз-Лотрека і мистецтва афіші взагалі. Ця афіша — давно надбання і гордість багатьох музеїв світу (1911 р., гуаш).

Серед друкованих книг Жана Кокто — мемуари російською — «Портреты — воспоминания, 1900–1914» (передрук у 2002 р. СПб, изд. Ивана Лимбаха.)

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...