Ва́цлав Бро́жик (чеськ. Václav Brožík; 5 травня 1851, Железні-Гамр, Тршемошна — 15 квітня 1901, Париж) — чеський художник 19 ст., представник академізму.
Майбутній художник походив з бідної родини провінційної Чехії, що входила до складу Австро-Угорської імперії. Найсильніші художні враження від літографій та баченої порцеляни, яскраві фарби якої не тьмяніли з часом, як мозаїки.
Художню майстерність опановував в Художній академії в місті Прага, продовжив навчання в Дрездені та в Мюнхені. Невдоволення навчанням спонукало до переїзду в Голландію, де художник вивчав художні досягнення фламандських і голландських митців. Зацікавленість у реалізмі і реалістичному відтворенні явищ навколишнього світу взагалі відрізнятиме твори митця, незважаючи на впливи академізму і салонного мистецтва, з якими він рахувався.
Вацлав Брожик віддав належне настановам, що історичний живопис і історична картина — вищий вияв живопису як такого. Ним створена низка картин історичного жанру, як на теми історії Західної Європи («Колумб вимагає допомоги у королеви Ізабелли», «Петрарка і Лаура»), так і на теми з історії Чехії («Ян Гус на соборі в Констанці», «Ян Коменський в майстерні в Амстердамі»).
Але художник залюбки звертався до побутового жанру, до портрету, створивши низку типових офіційних і буржуазних портретів («На балу», «Портрет австрійського ерцгерцога Карла Людвига»). Отримав визнання як художник ще за життя.
Під час перебування в Парижі одружився з донькою паризького торговця творами мистецтва. Відтоді життя митця проходило між перебуванням в Празі чи в Парижі. В родині зріс син Моріс.
Вацлав Брожик помер в Парижі від серцевого нападу. Поховання відбулося на цвинтарі Монмартр.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
