Пауль Бріль

Пауль Бріль (нід. Paul Bril ; бл. 1554 —† 7 жовтня, 1626, Рим) — фламандський художник-пейзажист і гравер зламу 16—17 ст. Перший керівник гільдії Св. Луки в Римі, що не був італійцем.

Точної дати народження художника не збережено. Залишається невдомим і місце його народження. Враховуючи, що батько мешкав у містах Бреда і в Антверпені, обидва міста позначають як міста його народження. Батько (Маттіс Бріль старший) і його старший брат (Маттіс Бріль молодший) були художниками. Батько помер рано, тому Пауль отримав первісні художні навички від брата та в майстерні антверпенського художника Дамьєна Вортельманса.

Приблизно у 1575 році в Рим прибув його старший брат Маттіс. Він працював над створенням декоративних фресок в Апостольському палаці у Ватикані. Близько 1582 року до брата в Римі приєднався і Пауль Бріль. Маттіс Бріль помер 1583 року молодим і Пауль почав виживати в папській столиці самотужки. Рятували велика обдарованість і незвична для римлян стилістика: техніки (фреска, олійний живопис) були італійськими, пейзажі і іх інтерпретації — незвичними.

Пауль Бріль пройшов непогану школу в Антверпені, що був одним із центрів Північного маньєризма. Твори раннього і середнього періодів творчості Бріля демонструють маньєристичні настанови розподілу перспективи в картині на три плани і навіть панування в пейзажах зеленуватих і блакитних відтінків. Італійські майстри довго не розробляли пейзажний жанр або вдавались до нього, розглядаючи як маловажливий додаток до портретів чи сюжетних композицій, де пейзаж не головував і бував нереалістичним. Так, пейзажі не створював той же Караваджо, молодший сучасник Пауля Бріля, що працював в Римі в тіж роки, що і Бріль.

Навпаки, пейзажі ретельно розробляли митці північних країн, особливо представники німецьких князівств (Альбрехт Альтдорфер, дунайська школа і її митці, малюнки Альбрехта Дюрера) і окремих провінцій в Нідерландах (Йоахим Патінір, Пітер Брейгель старший, Лукас ван Фалькенборх). Для цих майстрів природа була ще одним творінням верховного християнського Бога, рівним чи більшим за людину. У італійців головувала людина у всій її неповторній індивідуальності. Таким чином, Пауль Бріль займав порожню лакуну в бароковому мистецтві Рима і практично не мав серйозних конкурентів, бо він працював незвично і так, як не працювали італійці. Пауль Бріль створював монументальні пейзажні композиції з поодиноким стафажем на стінах палаців, де італійці подали б натовп з фігурами і конями і двома тонкими деревцями.

Аби якось пов'язувати власні пейзажі з офіційною доктриною «Величної манери», Пауль Бріль подавав стафаж зі знаковими для італійців сценами зі священої історії або популярної міфології («Пейзаж з каяттям Св. Єроніма», «Пейзаж з Діаною та її німфами на полюванні», «Фантазійний пейзаж з викраденням Ганімеда орлом Зевса»). Цим же шляхом підуть і римський пейзажист Клод Лоррен і навіть Ніколя Пуссен, французи за походженням (пейзаж «Агар в пустелі і янгол в небі»). Але чим далі, тим більше пейзажі Бріля набували рис реалізма («Панорамний краєвид Браччіано», Художня галерея Південної Австралії).

Фламандця, що натуралізувався в Римі, помітили і залучили до декоративних робіт у Ватикані. Згодом покровителями художника стануть папи римські Григорій ХІІІ, Сикст V. Твори митця в бурхливій атмосфері барокового Рима користуються попитом і серед його замовників опинились найвпливовіші римські і герцогські родини — Боргезе, Колонна, Барберіні, Маттеї, Федеріко Борромео з Мілана, кардинал Карло де Медічі, герцог Фердинандо Гонзага з Мантуї.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...