Гендрік Гольціус

Гендрік Гольціус (нід. Hendrik Goltzius 1558 — 1 січня, 1617, Гарлем) — нідерландський гравер і менше художник, представник династії нідерландських граверів і художників доби маньєризму.


Народився в сільській місцевості, котра нині відійшла до території Німеччини (муніципалітет Брюгген, земля Північний Рейн-Вестфалія). Родина перевезла трирічного сина у місто Дуйсбург. Батько був вітражним майстром. У дитинстві хлопець мав опіки правої руки, що не завадило допомагати батькові у майстерні і здобути первісну художню освіту. Іноді Гендрік наділятиме власних персонажів скаліченою правою рукою у власних малюнках.


Власну художню освіту удосконалював в майстерні художника Дірка Волькертсена Корнгерта (1522—1590), майстерного гравера, літератора і гуманіста. Сам почав опановувати графічну техніку з 1575 року. Разом із Корнгертом перебрався у місто Гарлем. Відомо також, що навчався у художника Ламберта Ломбарда (1506—1566).


В ранній період в місті Гарлем за сприяння видавця Філіпа Галле виконав серію гравюр «Історія Лукреції», легендарної героїні з історії Стародавнього Рима. Художник і надалі не втратить зацікавленості в серіях і буде автором декількох графічних серій («Апостоли», "Поєднані алегорії", «Сім планет», Боги античного пантеону, «Життя Богородиці») .


У віці 21 рік Гендрік Гольціус узяв шлюб із заможною жінкою, що була помітно старшою за нього. Це надало можливість заснувати власний бізнес.


1590 року 32-х річним майстром він створив подорож через Німеччину до Італії. Тодішні Гамбург і Мюнхен мало що могли запропонувати художникові, що цікавився графікою і її технологіями, а твори декоративно-ужиткового мистецтва його цікавили мало. Через Венецію, Болонью і Флоренцію він прибув у Рим 10 січня 1591 р. Ймовірно, тільки мистецькі скарби римських церков і соборів, а також приватних збірок справили на нього найбільше враження (він бачив Геракла Фарнезе, твори Полідоро да Караваджо, Рафаеля Санті тощо). Про це свідчать замальовки того періоду та декілька майстерних портретів-малюнків відомих на той час митців (що роками працювали в Італії), серед котрих Джованні да Болонья, П'єтро Франкавілла, Джованні Страдано. Він дещо поспіхом покинув Рим вже в квітні, аби дістатися Неаполя і Поццуолі, а потім повернувся до Рима. Художник разом із співвітчизниками третього серпня покинули папську столицю і вирушили додому через Болонью, Венецію, Тренто і Мюнхен.


1591 року восени він повернувся до міста Гарлем.


Лише у віці 42 роки він звернувся до живопису олійним фарбами. Сюжети його картин не надто виходили за межі сюжетів нідерландських художників-маньєристів чи майстрів з німецьких князівств («Даная», 1603, «Адам» і «Єва», «Обрізання Христа за єврейською традицією», «Старий купує прихильність молодички за гроші», «Мінерва», «Венера, Амур і сатир», 1616). В картинах мав схильність до використання незвичних ракурсів і чудернацького, неприродного відтворення людських фігур і м'язів.


Важливою сторінкою художнього життя в Гарлемі стало заснування місцевої гільдії Св. Луки з ініціативи Карела ван Мандера, Гендріка Гольціуса та Корнеліса ван Гарлема. Навчальний заклад копіював вже засновані художні академії в містах Рим та Флоренція. Вся трійця була представниками стилю північного маньєризму, що перетворило місто на відомий центр національного маньєризма в Голландії разом із Утрехтом.


Таким чином 1600 (або раніше) року Гендрік Гольціус посприяв заснуванню у місті художньої академії, де існувала і школа для малювання з античних скульптур і оголеної натури.


Художня манера митця цілком укладалась в стилістику північного маньєризму з її культом віртуозного малюнка, посиланнями на авторитети відомих італійських майстрів, правом на виправлення реальних вражень від натури на штучні схеми привабливості і грації, що приводило до ненатуральності і вигадливості композицій. Особливості художньої манери митця надзвичайно повно відбилися в його малюнках і гравюрах.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...