{{selectedLanguage.Name}}
Увійти Вийти
×

Істмен Джонсон

Eastman Johnson

Істмен Джонсон

Eastman Johnson

Поделиться: Стаття Вікіпедії

Істмен Джонсон( або Істман, англ. Eastman Johnson 29 липня, 1824, — 5 квітня 1906, ) — художник зі Сполучених Штатів.

Батьки - Філіп Карріган Джонсон та Мері Чендлер. В родині було вісім дітей, останнім восьмим і був майбутній художник Істмен Джонсон. Родина мешкала деякий час у штаті Мен, де батько обіймав посаду державного секретаря впродовж двох років. Батько робив успішну адміністративну кар'єру і входив у перелік довірених осіб губернатора штату Мен Джона Фервілда, останній став патроном Філіпа Каррігана. Губернатор штату став конгресменом і відбув у столицю. За ним відбула у Вашингтон і родина Джонсон, де Філіп Карріган був введений у Бюро будівництва і ремонту Військово-морського відомства США. Родина спершу орендувала житло, але статки батька дозволили придбати власне житло неподалік від Білого Дому та Військово-морського відомства в столиці. Будинок в столиці став головним гніздом родини.

Старший брат майбутнього художника став військовим. Істмен зажадав стати художником.

Художню кар'єру він почав у майстерні літографа у місті Бостон. 1849 року Істмен відбув у Європу, де влаштувався у Дюссельдорфі в майстерню німецького художника Емануеля Лойце, останній декотрий час мешкав у Сполучених Штатах. Окрім Дюссельдорфа він відвідав Гаагу і Париж, де стажувався в майстерні французького художника Тома Кутюра. 1855 року він повернувся до Сполучених Штатів.

Вивчення живопису старих майстрів навернуло художника до створення картин побутового жанру. Він надавав перевагу темним фарбам, темним ґрунтам і тьмяному або бічному, часто вечірньому освітленню. За темні фарби картин навіть отримав прізвисько «американський Рембрандт», що було перебільшенням. Він не наблизився до узагальнень і обсервації Рембрандта, але виробився у непоганого майстра побутового жанра з власним, індивідуальним поглядом на різноманітні події і натяками на різні психологічні стани осіб («Щастя покинутого діліжанса», «Фінансова угода двох бізнесменів», «Новий капелюшок для пані» тощо).

Побутовий жанр і пильні спостереження за реальністю приводили художника то до ствердження буржуазно-релігійної добропорядності (« Бог мій пан», «Молитва дитини перед сном»), то до створення історичних сюжетів у побутовому забарвленні. Так, убитому на той час президентові США Лінкольну присвячена майже побутова картина «Дорослішання Авраама Лінкольна», (1868 р. Художній музей Мічиганського університету).

Натхнення приводило митця до створення картин, осяяних сонцем чи позитивними настроями, коли він звертався до тем дитинства («Щастя покинутого діліжанса», 1871 р.) або невибагливих сюжетів (« Пригощання солдатів напоями», «Зіграй мені» ). Навіть тоді митець не відходив він педантичних настанов німецького реалізма і не наближався до техніки імпресіоністів. Печатка більшої живописної свободи в техніці збережена лише у незавершених творах і у ескізах (« Виробництво цукру »).

Істмен Джонсон виборов авторитет як художник. Згодом його прийняли до Національної академії дизайну, що відігравала на той час роль художньої академії у Нью-Йорку. Брав участь у виставках.

Помер 5 квітня 1906 року у Нью-Йорку.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Істмен Джонсон

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →


More ...
Істмен Джонсон Твори
Переглянути 152 твори