Джордж Клаузен (іноді зустрічається Джордж Клосен; англ. George Clausen; 18 квітня 1852, Лондон, Велика Британія — 22 листопада 1944, Колд Аш, Велика Британія) — англійський живописець, аквареліст і гравер.
Батько художника був данцем за походженням, працював художником-декоратором, мати — шотландкою. Джордж Клаузен у вісімнадцять років став працювати креслярем в будівельній фірмі. Між 1867 і 1873 роками він відвідував вечірні заняття в Школі Південного Кенсінгтона, якою керував Річард Бурчетт (сьогодні — Королівський коледж мистецтв). Навчався в художника Едвіна Лонґа, який переконав Клаузена зайнятися живописом професійно. У своїх спогадах, які Клаузен опублікував згодом, він писав, що отримав в Школі мистецтв основні технічні навички живопису. Викладачі орієнтувалися на творчість Фредеріка Лейтона і Жана-Франсуа Мілле, студенти захоплювалися Джеймсом Вістлером, якого вони зустрічали в Челсі, хоча і не наважувалися познайомитися особисто. Пізніше Клаузен навчався в Парижі у Вільяма Бугро і Тоні Робера-Флорі в Академії Жуліана, проте навчання тут тривало лише п'ять місяців.
Джордж Клаузен виставляв свої картини в Берлінґтон-гаус з кінця 70-х років XIX століття; переважно це були картини сільського життя і пейзажі. Критики відзначали щирість і спостережливість молодого художника.
Клаузен вів активну викладацьку діяльність. Сучасники відзначали високий рівень його занять зі студентами, стверджували, що молоді радикально налаштовані учні відвідували заняття в школі Королівської академії тільки для того, щоб мати можливість спілкуватися з Клаузеном. У 1906 році Джордж Клаузен опублікував «Шість лекцій про живопис», де використав досвід своїх занять зі студентами. Також йому належить книга «Цілі та ідеали в мистецтві». Творчість художника отримала високу оцінку і широке визнання сучасників. Клаузен став одним із засновників New English Art Club в 1886 році. У 1895 році він став членом Королівської академії мистецтв, а в 1906 році — академіком. У 1927 році він був посвячений у лицарі. Джордж Клаузен помер в 1944 році.
Джордж Клаузен був одружений (його дружина — Аґнес Клаузен була зображена на деяких картинах чоловіка). У сім'ї був син Артур Джордж Клаузен (Дік, був одружений на Енні Кетрін Кент) і дві доньки — Маргарет Мері (Мег, старша, вона закінчила престижний Політехнікум Ріджент Стріт, стала дружиною художника і книжкового ілюстратора Томаса Дерріка) і Кетрін Френсіс (Кітті, молодша, народилася в 1886 році, вона вийшла заміж за ірландського архітектора, яхтсмена і мандрівника Конора О'Брайана, померла в 1936 році). Художник неодноразово зображував своїх доньок на картинах і офортах (полотно «Маленька Маргарет», 1891—1892, де дівчинки зображені разом з матір'ю, «Студентка», «Дві дівчинки сортують троянди», офорти «Маленька Маргарет», «Маленька Меґ», 1892).
З трьох дітей художника образотворчим мистецтвом професійно займалася тільки молодша донька. Ряд її графічних робіт знаходяться в колекції Британського музею.
У ранній юності художник відчував вплив Гаазької школи живопису і Жака-Жозефа Тіссо (на картині «Квіткарка на Трафальгарській площі», 1879, Клаузен навіть зобразив Кетлін Ньютон яка була постійною натурницею і Музою французького художника), в його творчості переважали міські замальовки, велике враження на Клаузена зробила поїздка в Голландію («Будинки з червоної цегли і мінарет», 1879, «Меса в рибальському селі в затоці Зейдерзе, Голландія », 1880). Потім Клаузен захопився творчістю Мілле, Жана Батіста Каміля Коро, Едґара Деґа і Едуара Мане. Після укладення шлюбу в 1881 році Клаузен з сім'єю прийняв дивне на той час рішення покинути Лондон, щоб жити і працювати в сільській місцевості. Художні критики відзначали в цей період «чернечу строгість» його образів, писали, що його приваблюють «маргінальні персонажі», а сам він належить до «школи каліцтва» (героїв картин художника навіть порівнювали з мавпами, відзначаючи підкреслено невисокі їх лоби, широкі ніздрі і пухкі вигнуті губи), визнавали антибуржуазний пафос його картин. Начерки своїх картин художник робив з натури в розпал польових робіт.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
