Зведення Вавилонської вежі або Вавилонська вежа (велика) — відомий твір нідерландського художника середини 16 століття — Пітера Брейгеля старшого.

Історичні відомості доводять, що Вавилонська вежа — не вигадка і не примара розпаленої уяви хворого, а реально існуюча споруда в минулому. Вавилонська вежа згадана в творі давньогрецького історика Геродота, що мандрував Близьким до Європи Сходом і відвідав землі Вавилону у 458 році до н. е. Ще старіші відомості про цю вежу має Біблія, авторитет якої був незаперечним для вірних протягом декількох століть, незважаючи на накопичені в ній помилки і перекручення.

Вежа в самому Вавилоні мала ритуальне значення і уособлювала драбину, кам'яні сходи. За віруваннями тих часів верховний Бог мав зійти з неба сходами вежі, а люди мали піднятися до нього. Сходовий силует веж підтвердили і археологічні знахідки Нового Часу на землях Вавилону, і скопійовані мінарети мусульман, що захопили і підкорили ці землі в добу раннього середньовіччя.

Стінописи та мозаїки християн доби раннього середньовіччя часто зверталися до сюжету. Але ніхто не бачив наочно вежі, тому спирались на досвід створення велетенських споруд того часу. Вавилонська вежа, схожа зовнішньо на велетенські європейські споруди, зустрічається на християнських середньовічних мініатюрах, в мозаїках Венеції. Історикам відомі навіть мініатюрні різьблені рельєфи з фантазійними зображеннями суто Вавилонської вежі.

В 16 столітті сюжет «Зведення Вавилонської вежі» отримав поширення в німецькій гравюрі. Митці німецьких князівств, завжди зацікавлені в пейзажних мотивах, почали вносити пейзажне оточення і в сюжети з Вавилонською вежею. Окрім пейзажу — додавали ремісників, будівельників та етапи самого будівництва, сценки використання тогочасної будівельної технології. Саме ці зображення добре знав Пітер Брейгель і наслідував їх у власних композиціях.

Але нове віровчення (християнство) зробило інші акценти на легенді, ніж вавилоняни. Якщо зустріч з верховним Богом у вавилонян була сповнена позитиву і надій на краще, у християн — це символ нерозумності і гріховності людства, що побажало зрівнятися в могутності з Богом, зазіхнувши на утаємничений, незрозумілий для людей акт божого творіння. Ймовірно, негативне сприйняття вежі і її будівництва йшло від полонених євреїв, які як раби працювали на будівництві ритуальних веж Вавилону. Раби не могли сприймати велетенську споруду чужої релігії, важку працю на чужинців і знущання — позитивно, що й успадкували творці біблійних текстів.

З високого пагорбу понизу праворуч відкривається величний краєвид — до самого обрію — портового міста, оточеного фортечними мурами. На пагорбі відбувається зустріч будівничих вежі з царем Німродом. Цар в оточенні вельмож і почесної варти вислухує архітектора. До вельможних гостей на колінах наближаються каменярі, що покинули працю. Адже цар зайшов на майданчик, де обтесують кам'яні брили, що теж підуть на облицювання велетенської споруди.

Художник у подробицях подав декілька подібних майданів, де видобувають камінь для споруди. Будівництву вежі підкорене життя і діяльність міста, і передмість. Про це свідчать вітрильники, що прибувають з харчами та цеглою в порт. На набережній вже приготували нові партії червоної цегли, яку готують для перевезення. Художник подав різні етапи як самого будівництва, так і сцени життя міфічного на той час міста Вавилон, що нагадує мистецтвознавцям середньовічний портовий Антверпен.

Гора в порту стала і кам'яним кар'єром, і підмурками для велетенської споруди. Пітер Брейгель комбінував узагальнене зображення будівництва з безліччю мініатюрних подробиць. Їх кількість настільки велика, що кожна з них могла би бути сюжетом окремих картин. Готовий твір роками роздивлялись ретельно і уважно, помітивши і будівельні механізми, відомі з доби готики, і хресну ходу з червоним балдахіном, і драбини та будівельне риштування, і сценки життя міста, і навіть будівничого, що покинув працю і годує птахів.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →