Ганс Балушек

Ганс Балушек (нім. Hans Baluschek; 9 травня, 1870, Бреслау — 28 вересня, 1935, Берлін) — німецький художник зламу XIX–XX ст.


Батько художника, Франц Балушек, був залізничним інспектором. Праця батька була пов'язана із переїздами і змінами місць роботи. Син Ганс народився у тодішньому місті Бреслау (нині Вроцлав, Польща.) в родині було ще три сестри, дві з котрих померлу дітьми від туберкульозу.


1976 року голова родини перевіз її на житло у Берлін. Вимушені переїзди родини примусили і Ганса навчатися у різних школах і шкільну освіту він остаточно здобув у Штральзунді.


Серед значимих для особистості молодого митця вражень — зустріч з картинами російського художника Василя Верещагіна, котрі він бачив на виставці у Берліні. Це були твори про Російсько-турецьку війну 1877–1878 рр. Про ці надто сміливі, незвичні для батального жанру картини багато говорили у артистичних колах. Головним було враження від картин у самого Ганса Балушека, котрий запам'ятав їх на все життя, а частку мотивів пізніше використав у власних творах. Можливо, на рішення юнака стати художником, вплинули і картини, бачені на берлінській виставці.


Вже в молоді роки він познайомився із лівими політичними ідеями і новим для того часу рухом — соціалізмом у його небільшовицькому (неросійському і викривленому), а західноєвропейському варіанті. Про нові ліві ідеї власним учням розповідав викладач Макс Шютте, котрий поплатився за це примусовим звільненням з гімназії (Заборона на професії, що роками використовувалась у Німеччині). Серед творів, що самотужки вивчав молодий Ганс у той час, були твори Лева Толстого та Еміля Золя. Ідея поліпшувати власними зусиллями світ запала в душу і низка вчинків молодика надалі була обумовлена саме цією ідеєю.


По закінченні гімназії Ганс Балушек влаштувався на навчання у Берлінський університет мистецтв. Навчання там стане важливою сторінкою життя і формування молодого митця, хоча навчання там відрізнялось консерватизмом навчальних програм. Балушек покине академію 1893 року і перейде у стан незалежного художника.


Але роки навчання в університеті не пропали задарма, він зустрів там Мартина Бранденбурга, приятельські стосунки з котрим збережуться на роки. До цього періоду належать і датовані 1889 роком начерки та малюнки художника, серед котрих і перший автопортрет у студентському строї.


Розпочався процес формування художньої особистості. Ганс Балушек робить спроби у батальному жанрі, у зображенні побутових сцен і пейзажів Берліна і Штральзунда.


Картини митця почали свідчити не просто про зацікавленість до лівих ідей, а були актами співчуття до пригноблених. Молодий художник і раніше знав про пролетарські передмістя, про неприємний, пригнічуючий побут робітничих районів, про потворність їх забудови. Він серед перших німецьких художників стикнувся з негативними проблемами урбанізма, травматичністю для психіки цього середовища і новою хвилею розгублених і втрачених поколінь. Проблеми цього середовища стають темами його картин, серед них «Кава для родини в кафе, де продають лише гарячу воду» (1895), «Алегорія смерті» (1895), «Атракціони розважального парка на Хассенхейде» (1895), «Ранок понеділка» або «Квартирка в мансарді для бідноти» (1898).


Відходить митець і від заглаженої, емалевої техніки, притаманної академічному живопису. Частку малюнків він виконує пастелями і техніка, котру так полюбляли майстри грайливого рококо з їх поверхневими темами та сценками життя багатіїв, слугує у руках Балушека для розкриття кричущих бідами побуту пролетаріату та розгублених дрібних буржуа. Поступово народжується популярність митця, особливо після сумісних із Мартином Бранденбургом виставок, що пройшли у 1895–1897 рр. 1896 року була оприлюднена збірка поем німецького поета Ріхарда Демеля «Жінка і світ», малюнок до обкладинки створив Балушек. Книга викликала обурення консервативного і багатого прошарку німецьких прихильників літератури, поеми визнали богоборчими, непристойними, були заклики або заборонити видання, або спалити його взагалі.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...