Жан Батист Сімеон Шарден

Шарден, тобто Жан Батист Сімеон Шарден (фр. Chardin Jean-Baptiste Simeon; 2 листопада 1699, Париж — 6 грудня 1779, Париж) — французький художник доби Просвітництва, представник реалізму. Малював жанрові композиції, натюрморти, декілька портретів.

Якось трошки, невеличкими частинами, але Шардену щастило. Потроху, але все життя. Нешляхетного походження, з ремісничої родини, не красень зовні, картини малював непрестижних і нешляхетних жанрів. Здавалося б, усе проти нього. Але твори художника подобались колегам, філософу Дені Дідро, навіть королю Франції — Луї XV. Серед замовників майстра була і імператриця з Росії Катерина ||.

Шарден таки мав декілька історіографів, серед яких і Шарль Ніколя Кошен (1715–1790), що був другом художника і пережив його. Творчий шлях Шардена відомий досить повно. Невідомими, утаємниченими залишилися лише дитячі та юнацькі роки. Він не розповів, а записати не встигли.

Кожен записав: " Шарден був невеличкий на зріст і худорлявий, але притаманний йому шарм приваблював жінок(як тільки не захвалиш друга!). Витончений смак, відчуття гумору, невідомо звідки з'явилися шляхетні манери(незважаючи на його низьке походження), уміння при цьому м'яко, але наполегливо відстоювати свою позицію, здібність реалістично оцінювати себе і інших — все це допомагало йому як в особистому житті, так і в житті професійному ".

Дід і батько художника — теслярі. Шарден з ремісничої родини. Успадкувати фах батька не захотів, а батько не заважав сину навчатися живопису. Батько заробляв на життя виготовленням столів для більярду, мода на який полонила аристократів. Родина не була багатою, але не бідувала.

Перший вчитель Шардена- художник історичного живопису П. Ж. Каза́(1676–1854). Значно більше Шарден отримав від другого- від Н. Н. Куапеля (1690–1734).Але найбільший вплив на учня мали картини фламандців, особливо їх натюрморти. Шарден закохався в натюрморти рано і не полишав свою приязнь до них ніколи.

Приязнь Шардена до натюрмортів не розділяли колеги. Він знав про це і намагався працювати і в інших жанрах. Його перша картина- це вивіска для приймальні хірурга, де був і постраждалий, і хірург, і невеликий натовп.

1728 р.- виставка молодих художників, куди Шарден дав натюрморти «Скат» та «Буфет». І одразу успіх: того ж року-1728-його обрали членом Королівської академії. Перша честь підбадьорила художника і він ретельно ходитиме на всі засідання чи інші події, що організовували в академії.

Дивно але негаласливий Шарден займав посаду казначея академії. Треба сподіватись, що неприємним бюрократом Шарден не був .

Шарден не мав тодішньої освіти — з її латиною, знанням давньогрецької мови, міфології тощо. Це відвернуло особистість художника від біблійних, міфологічних, батальних сцен. Відсутність тодішньої освіти вважалась недоліком і, можливо, Шарден жалкував. Але це зберегло його особисте світосприйняття, його художню індивідуальність від нівелювання, схожості на інших.

Непрестижність натюрмортів примусила художника так ретельно їх малювати, так вкладати в них майстерність, хист і свої почуття, що вони впадали у око. На світ з'явилися скромні шедеври французького живопису взагалі.

Пізнє бароко і розквіт рококо у Франції майже нічим не позначилися на творчості Шардена. Можливо, лише тип одягу свідчить, що рококо існувало і в жанрових картинах художника. А що пропонував художник замість міфологічних Діан, німф, пастушків і пастушок рококо?

Відповіддю стали так звані кухонні натюрморти. В Парижі була мода на малих голландців, а ті залюбки малювали кухні, служниць, кордегардії, подвір'я ремісників. Кухонні натюрморти не новина для споживачів живопису. Але Шарден не схожий на жодного з голландців чи фламандців попередньої доби. Його «Срібний келих» простий і поетичний, ніщо не порушує тишу кімнати. Його «Кухонний стіл» тісно заставлений посудом, а коштовна порцеляна вказує, що іноді в цій оселі бувають і свята.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...