Яої Кусама

Яйої Кусама — японська художниця. Її живопис, колажі, м'які скульптури, перформанси та інсталяції поділяють одержимість повтором, візерунками, акумуляцією. В її роботах присутні риси фемінізму, мінімалізму, сюрреалізму, ар брют, поп-арту і абстрактного експресіонізму, наповнені автобіографічним, психологічним і сексуальним змістом. Кусама описує себе як «нав'язливого художника». Вона є також письменницею і поетесою, створила помітні роботи в кіно і дизайні одягу. Страждає психічними захворюваннями. 12 листопада 2008 року на аукціоні Крісті її робота була продана за $5100000, рекорд для живої жінки-мисткині.

Яйої Кусама народилася у Мацумото, префектура Нагано, страждала галюцинаціями і нав'язливими думками з дитинства, часто суїцидального характеру.

На початку кар'єри почала покривати поверхні (стіни, підлоги, полотна, а потім повсякденні предмети і оголених асистентів) малюнком в горошок, що стало її товарним знаком. Великі поля горошку, або «мережі нескінченності», як вона називає їх, були взяті безпосередньо з її галюцинацій.

Кусама вчилася всього близько одного року у Школі мистецтв і ремесел в Кіото в 1948. Вона покинула рідну країну і переїхала в Нью-Йорк, 1957. Кусама була дуже амбітною, використовувала своє становище неамериканської жінки та історію психічної хвороби, щоб створити яскравий публічний імідж. Під час перебування в США вона швидко завоювала репутацію лідерки авангардного руху.

Вона організувала події в Центральному парку і на Бруклінському мосту, часто з використанням оголеного тіла і як протест проти В'єтнамської війни, створювала величезні картини, відомі як «Infinity Net Paintings», які складалися з повторюваних маленьких точок фарби. Цей живопис був добре прийнятий художником Дональдом Джаддом, який бачив у її роботі відображення естетики мінімалізму.

На початку 1960-х Кусама почала покривати предмети, такі як сходи, взуття та стільці, білими фалічними виступами. «Акумуляція N 2» (1962) являє собою диван, оббитий м'яким відростками з тканини, які виглядають абсурдними і загрозливими. Ці роботи були безпосередніше пов'язані з сексуальністю та ідентичністю, ніж живопис Кусами. Виступи, що покривають об'єкти, виглядали як пародія на фалічну владу.

Приблизно в цей же час Кусама почала створювати інсталяції, що часто включають фалічні виступи, такі як «Infinity Mirror Room — Phalli's Field» (1965). Тут Кусама використовувала фірмовий візерунок в горошок, щоб декорувати об'єкти, поміщені в дзеркальну кімнату, створюючи ілюзію нескінченного сюрреалістичного поля об'єктів.

Кусама також створювала колажі з фотографій цих об'єктів та інсталяцій, включаючи в них свої фотографії. Між 1967 і 1969 вона зосередилася на перформансах, що проводяться з максимальною публічністю, зазвичай з використанням малюнка в горошок на тілах голих учасників, як «Grand Orgy to Awaken the Dead» в Скульптурному саду Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку (1969). Ці роботи забезпечили Кусамі перебування в центрі уваги як художниці та неординарної особистості.

Під час перебування у Нью-Йорку творчість Кусами було пов'язано як з мінімалізмом, так і з поп-артом, але ніколи не відносилося виразно до одного руху, оскільки в той час постійно розвивалося.

Вона працювала дуже продуктивно, але не заробляла своєю творчістю. Вона повернулася до Японії через поганий стан здоров'я в 1973.

Коли вона залишила Нью-Йорк, то була практично забута як художниця до кінця 1980-х і початку 1990-х, коли кілька ретроспектив відродили до неї міжнародний інтерес. Іншою поворотною точкою стала її участь у Венеціанській бієнале у 1993, де вона представляла Японію.

Її мистецтво в цей час звертається до мотивів її ранніх скульптур, як «Shooting Stars» (1992), які поєднують фалічні виступи з сітчастою структурою. Ці пізні роботи розвинули театральність її ранніх інсталяцій та перформансів, з використанням основних кольорів і точок.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...