Якопо Пальма старший

Якопо Пальма старший (італ. Jacopo Palma il Vecchio, також Якопо Негреті, 1480, Серіно поблизу Бергамо, 1528, Венеція) — італійський художник зламу 15-16 ст.


Необхідність документальних підтверджень фактів життєпису примусила дослідників звернутися до архівів. Але знайдено надзвичайно мало.


Народився в Серіно поблизу Бергамо. Як і його одноліток Андреа Превіталі, навчався в Бергамо. Обидва переберуться в Венецію, котра здавна була відомим економічним та художнім центром на півночі Італії. Перше свідоцтво перебування Якопо Пальма Негретті в Венеції віднайдено лише за 1510 рік, тобто досить пізно. Єдина картина митця з підписом знайдена в музеї Берліна. Додаток до його прізвища «старший» — пізній, створений істориками мистецтва для відокремлення художника від його родича і племінника Якопо Пальми молодшого, другорядного художника доби маньєризму. Був одружений, мав трьох доньок.


Помер у Венеції.


У творах художника відчувались значні впливи вже вироблених у Венеції композиційних схем та художніх манер митців, що вийшли з майстерні Джованні Белліні. Це ранні твори Джорджоне та Тиціана, гордовитих і самовпевнених майстрів, котрі мужніють і стають творчо незалежними від власних вчителів і сучасників. Навіть пунктирна еволюція творчості Якопо Пальма старшого доводить, що майстер з провінції старанно засвоїв модні знахідки попередників і сучасників, аби успішно заробляти на життя. Бо в його картинах задум, композиція, сюжет, колористичний стрій належить іншим венеціанським майстрам. Часто він пише картини за готовими рецептами-схемами, не міняючи навіть формата картин («Свята родина», бл. 1515 р., Музей Чарторийських та «Мадонна з немовлям, св. Іваном Хрестителем та св. Себастьяном»), видаляючи чи додаючи нових персонажів згідно замові, міняючи тільки деталі тощо.


Покажчиком, наскільки точно він імітував чужі художні манери, є плутанина з ранніми творами його картин та картинами інших венеціанців, котрі часто не ставили власних підписів на готових творах. Але поетичність, багатозначність творів Джорджоне та митців його майстерні у Пальма старшого заміняється на повінційну незначущість, повсякденне і нудне існування. Яскравий одяг персонажів його картин вводить в оману глядачів і лише приховує провінційну незначущість, пересічність осіб.


Венеціанські художники довго билися над подоланням статичності, застиглості сюжетів власних картин. Подолання йшло двома шляхами — через поетизацію та багатозначність образів та темпераментне виконання і відтворення рухів. В обох галузях Якопо Пальма старший виявився досить слабким: його твори непоетичні і досить слабкі за темпераментом виконанням. Його твори — доказ того, до якого рівня може піднятися провінційний і малообдарований митець у значному мистецькому центрі в пору піднесення цього центру.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...