Вітторе Карпаччо

Вітторе Карпаччо (італ. Vittore Carpaccio; нар. 1455(65), Венеціанська республіка — пом. 1526, Венеціанська республіка) — художник зламу 15 — 16 століть доби раннього Відродження, представник Венеціанської школи живопису.

Практично мало що відомо про рік народження художника, його навчання і навіть про його справжнє ім'я. Італія 15 століття — була конгломератом невеликих держав і князівств, одним з яких була Венеціанська республіка з імперським характером і імперськими амбіціями. В Венеції говорили на венеціанському діалекті, який мав значні розбіжності з тосканським діалектом, що набагато пізніше стане літературною мовою в Італії. А практично державною мовою тосканський діалект, що вивчають в школах — стане у 19 — 20 століттях. Навіть венеціанський діалект 15 століття був у фазі становлення.

Прізвище родини, з якої походить художник, в 15 столітті писали і вимовляли на венеціанському діалекті як — * Скарпацца

Мода на латину, яку розділяв і сам художник, примусила його переробити власне прізвище на Карпатіус. Але це ім'я не прижилося навіть в Італії. Історики мистецтва в Італії 17 століття, що писатимуть на тосканському діалекті, назвуть його Карпаччо (Рідольфі у 1648 році, Боскіні у 1660 році) і лише це найменування стане загально прийнятим.

Ніяких відомостей, хто був першим чи черговим вчителем Вітторе. Традиційно їм вважають Джентілє Белліні (близько 1429—1507), старшого брата Джованні Белліні (близько 1430—1516). Але художній стиль Вітторе відрізняється як від творів Джентілє, так і від картин велетенськи обдарованого Джованні.

Дослідники 20 століття, спираючись на стилістичний аналіз творів венеціанських майстрів 15 століття, додали ще двох майстрів, твори яких могли мати вплив (або мали вплив) на художню манеру Карпаччо, це:

Бестривожна манера Антонелло да Мессіна, що уникав трагічних сюжетів чи трактував драматичні сцени в манері спокійної розповіді — дійсно близька до манери Карпаччо.

Необхідність документальних підтверджень фактів життєпису примусила дослідників звернутися до архівів. Але знайдено надзвичайно мало. Рік народження художника найчастіше визнають між 1455 і 1465 і навіть у 1572.

Батько — П'єтро Скарпацца (Scarpazza) був купцем. Родина мешкала на острові Торчелло в Маццорбо. Окрім торгівлі, родина мала шахту з копалинами і не була бідною. Представники родини Скарпацца займали відомі посади на острові Торчелло (один був суддя, другий — канонік катедрального собору острова Торчелло).

Збережений заповіт рідного дяді Вітторе — Зуане Скарпацца, що був францисканцем в монастирі Св. Урсули в місті Падуя. Спадкоємцями його майна стали рідний брат П'єтро Скарпацца, що торгував хутром та племінник Вітторе. Є ще відомість про найм майстерні самим Вітторе за 1486 рік. Якщо виходити з дати 1486 і Вітторе 20 років, то він 1466 року народження чи трохи старший.

Венеціанське суспільство було розділене на релігійні братства (товариства, Скуола). Кожне товариство обирало небесного заступника і будувало приміщення, де представники братства збирались для душпастирських, філософських і ділових бесід і спілкування. Чим заможнішими були члени братства, тим заможнішим було і братство. Скуола мала гроші, на які і замовляла картини біблійного спрямування венеціанським майстрам. По замовам скуол працював і Якопо Тінторетто.

1488 року керівники венеціанської Скуоли Св. Урсули прийняли рішення оновити образа в каплиці Св. Урсули, картини для якої і доручили створити Вітторе Карпаччо. По замовам других братств художник працюватиме і надалі. Картини на сюжети житія Св. Урсули створив і Ганс Мемлінг, тобто сюжет був відомим для доби.

Серед значних замовлень — портрет дожа Леонардо Лоредана та картина для зали засідань венеціанського Сенату. Доручать Карпаччо і картини з приводу візиту папи римського Олександра ІІІ у Венецію. (Всі останні картини загинуть під час пожежі в палаці дожів у 1577 році)

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...