«Їдці картоплі» — картина нідерландського художника, графіка та постімпресіоніста Вінсента ван Гога. Створена в 1885 році. Зберігається у Музеї Вінсента ван Гога, в Амстердамі.
Це перша велика робота художника, написана у так званий «нюененський період» (1883—1885). В ці роки проявляється своєрідність творчої манери художника. Майстер пише темними фарбами, сюжети його робіт одноманітні, в них відчувається симпатія до селян і співчуття до їхнього важкого життя. Головні герої картин голландського періоду - селяни, зображені за своїми повсякденними заняттями.
26 березня 1885 року від серцевого удару помирає батько Вінсента - пастир Теодор Ван Гог. Пригнічений горем, Вінсент пориває з сім'єю, відмовляється від своєї частки спадщини і після сварки з сестрою переїжджає в майстерню при церкві. В ці дні він починає працювати над новою картиною — «Їдці картоплі».
Над полотном Вінсент працює весь квітень, роблячи безліч ескізів для остаточної версії, написаної олією на полотні.
У своєму листі братові Тео художник пише:
Влітку 1887 року в листі до молодшої сестри Віллеміне Вінсент пише наступне:
Картину було вперше виставлено у серпні 1885 року в Гаазі. Критики нарікали на грубий мазок та викривлення фігур, проте брат Тео був більш завбачливий у своїй оцінці: «Почекайте і побачите чи є у нього талант. Я вважаю, що є. Якщо він досягне успіху у своїй роботі, то стане великою людиною».
На картині зображена сім'я нюененських селян, що сидять навколо дерев'яного столу. Перед молодою жінкою стоїть тарілка з картоплею, що випускає гарячий пар, уважний вираз обличчя жінки говорить про те, що вона ділить їжу на порції. Літня жінка праворуч розливає в чашки чорну каву. Три покоління селянської родини, що живуть під одним дахом, увечері зібралися разом за скромною трапезою. Масляний світильник, який поширює тьмяне світло, показує бідність цих людей і в той же час створює атмосферу тиші, непричетності до суєтного світу. Слабке тремтяче світло лампи в рівній мірі освітлює обличчя персонажів: на кожному з них лежить печать важкого, сповненого турбот життя, але всі вони наповнені єдиним почуттям подяки за прожитий день, за цю їжу, за те, що всі вони сьогодні, як і вчора, зібралися за спільним столом. Очі цих людей висловлюють довіру один до одного, подяку за спільне життя і почуття взаємної згоди, навіть кожен їх грубий жест наповнений любов'ю.
У своєму листі братові Тео художник пише:
Сюжет картини пов'язаний з реальними людьми. В голландський період, Ван Гог часто звертався до тематики, що має відношення до важкого повсякденного життя селян. Він кілька років жив пліч-о-пліч з людьми, для яких злидні були постійним супутником, і бачив їхні страждання. Сім'я де Гроот, зображена на полотні, була знайома художнику. Побачивши одного разу, як селяни зібралися за мізерною трапезою, Ван Гог вирішив перенести сюжет на полотно. Мати сімейства - Гардена де Гроот позувала Ван Гогу для портрета селянки.
В грудні 1988 року злодії викрали ранню версію картини «Їдці картоплі», «Інтер'єр ткацької майстерні» та «Сушені соняшники» з музею Креллер-Мюллер. У квітні 1989 року крадії повернули «Інтер'єр ткацької майстерні» і вимагали 2,5 мільйона доларів викупу, дві інші картини міліція повернула 14 липня 1989 року, викуп не було сплачено.
14 квітня 1991 року Музей ван Гога був пограбований, викрали двадцять робіт художника, включаючи останній варіант картини «Їдці картоплі». З невідомої причини викрадачі залишили свою вантажівку разом з картинами поряд з місцем злочину. Тому полотна були відсутні в музеї лише 35 хвилин.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
