Вільям Сароян

|Місце народження ?= |Ukrcenter= |Псевдоніми?= |Сайт?= |Примітки= |Напрямок?nbsp?= |Національність?= |Рід діяльності?nbsp?= |Оригінал імені ?=


Вільям Сароян (англ. William Saroyan; вірм. Վիլյամ Սարոյան; 31 серпня 1908, Фресно, Каліфорнія, США  — 18 травня 1981, Фресно, Каліфорнія, США)  — американський письменник вірменського походження. Дуже продуктивний прозаїк, що звертався до різних жанрів і тем: від своєї історичної батьківщини («Вірменин та вірменин») до пацифізму («Пригоди Веслі Джексона»). Був удостоєний  Пулітцерівської премії (1940), від якої відмовився, а також «Оскара» (1943) за найкращий сценарій («Людська комедія»). 


Народився 31 серпня 1908 року в місті Фресно (штат Каліфорнія), в бідній родині вірменських емігрантів. 


Розпочав свою трудову діяльність як листоноша.


Визнання прийшло до Сарояна після першої ж збірки оповідань «Відважний молодик на літаючій трапеції» (The Daring Young Man on the Flying Trapeze, 1934); герой однойменного оповідання  — безробітний юнак, що вмирає з голоду. 


Вільям Сароян написав понад півтори тисячі оповідань, дванадцять п'єс і близько десяти романів (деякі незакінчені). Одним з найкращих його творів вважається частково автобіографічна повість «Людська комедія»  (The Human Comedy, 1942). Також відомі його романи «Пригоди Веслі Джексона» (Adventures of Wesley Jackson, 1946) та «Мама, я тебе люблю» (Mama I Love You, 1956) та інші. 


1940 року вийшла друком збірка оповідань «Мене звуть Арам» (My Name Is Aram), 1944 року  — «Дорогий малюк» (Dear Baby). 


Як драматург Сароян заявив про себе п'єсою «Моє серце у горах» (My Heart's in the Highlands, 1939), про невизнаного юного поета, що все приймав близько до серця, та старого актора й музиканта, з його думками про минуле та майбутнє. 


У наступній п'єсі «Все ваше життя» (Time of your life, 1939) письменник у фантасмагоричних сценах, що розгортаються в таверні, змальовує колоритних персонажів, кожний з яких має власне уявлення про щастя. 


У «Вічно ніжній пісні любові» (Love's Old Sweet Song, 1940) описано ідилічне знайомство привабливої старої діви з Каліфорнії з комівояжером та сімейством з Оклахомської глушини. 


Ентузіазм молодості, її пориви  — теми, які особливо приваблювали Сарояна,  — пронизують п'єсу «Прекрасні люди» (The Beautiful People, 1941). 


1943 року була поставлена ​​п'єса «Іди, старий» (Get Away, Old Man), в 1957  — «Печерні люди» (The Cave Dwellers). 


1972 року Сароян опублікував книгу спогадів «Місця, де я проводив час» (Places Where I've Done Time). 


Помер Сароян 18 травня 1981 року в його рідному місті Фресно від раку. Тіло Сарояна було кремовано, частину попелу було поховано у Фресно, а іншу частину, за заповітом, поховано у Вірменії в Пантеоні імені Комітаса поряд з Сергієм Параджановим. 

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...