Віктор Васнецов

Васнецо́в Ві́ктор Миха́йлович (рос. Васнецо́в Ви́ктор Миха́йлович; 3 (15) травня 1848(18480515), с. Лоп'ял, Вятка, Російська імперія (нині Кіровська область) — 23 липня 1926, Москва, РРФСР, СРСР) — російський художник, один з авторів розписів у Володимирському соборі в Києві.

Народився 3 (15) травня 1848(18480515) р. в чуваському селі Лоп'ялі («Тихе село» в перекладі з чуваської) Уржумськой волості Вятської губернії (нині — Кіровської області), в сім'ї православного священика, що походив із стародавнього вятського роду Васнецових. Себе художник вважав за скіфа.

Батько, Михайло Васильович Васнецов, мати, Аполлінарія Іванівна, народили шестеро синів, з яких Віктор був другим. У 1850 році батько отримав нову парафію, і сім'я переїхала в невелике село Рябово, де був побудований з модрини затишний будинок з мезоніном. У нім Віктор провів свої дитячі роки, які він згадував з вдячним відчуттям все життя.

Освіту здобув в духовній Вятській семінарії. Вчився живопису в Санкт-Петербурзі — спершу у Івана Крамського в «Рисовальной школе общества поощрения художеств» (1867–1868), потім в Художній Академії (1868–1875).

Після закінчення Академії їздив за кордон. Виставляти свої роботи почав з 1869 року, спочатку беручи участь в експозиціях Академії, потім — у виставках передвижників.

На початку 1885 року отримав від Адріяна Прахова запрошення взяти участь в розписі щойно збудованого Володимирського собору в Києві. Не відразу, але свою згоду художник дає. У нього вже є досвід — абрамцевська церква Спаса, епічні полотна. Все це дозволяє йому звернутися до розпису великих стін, створення монументально-декоративного простору.

Віруюча людина, в роботі для церкви він починає бачити своє справжнє покликання. У величезному соборі Васнецову треба було розписати головний неф і апсиду, відобразити найважливіші сюжети Старого і Нового Заповітів, зобразити російських історичних діячів, зарахованих до лику святих, прикрасити споруду орнаментами.

У 1893 році Васнецов стає дійсним членом художньої Академії.

Російський патріот-великодержавник. Після 1905 року співчував Союзу російського народу, але не став його членом, брав участь в оформленні його видань.

Помер 23 липня 1926 року в Москві.

У творчості Васнецова яскраво представлені різні жанри, що стали етапами дуже цікавої еволюції: від побутового малювання до казки, від станкового живопису до монументального, від приземленості сподвижників до прообразу стилю модерн. На ранньому етапі в роботах Васнецова переважали побутові сюжети, наприклад в картинах «З квартири на квартиру» (1876), «Військова телеграма» (1878), «Книжкова ятка» (1876), «Балагани в Парижі» (1877).

Пізніше головним напрямом стає билинно-історичне — «Витязь на роздоріжжі» (1882), «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880), «Альонушка» (1881), «Іван Царевич на Сірому Вовку» (1889), «Богатирі» (1881—1898), «Цар Іван Васильович Грозний» (1897).

В кінці 1890-х все помітніше місце в його творчості посідає релігійна тема (роботи у Володимирському соборі в Києві і в храмі Воскресіння в Санкт-Петербурзі, акварельні малюнки і підготовчі оригінали стінного живопису для собору святого Володимира).

Після революції 1917 року Васнецов продовжував працювати над народними казковими темами, створюючи полотна «Бій Добрині Микитича з семиголовим Змієм Гориничем» (1918); «Кощій Безсмертний» (1917—1926). Фасад Третьяковської галереї виконаний за його малюнками.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...