Віктор Браунер

Ві́ктор Бра́унер (рум. Victor Brauner; *15 червня 1903(19030615), П'ятра-Нямц, Молдова — 12 березня 1966, Париж) — румунський та французький живописець і графік, містик і езотерик, помітний учасник групи сюрреалістів. В творчості Браунера поєднуються європейський авангард з езотеричними архетипами корінних народів Північної та Південної Америки. Похований на паризькому цвинтарі Монмартр.

Народився в Бухаресті у 1903 році в єврейській родині дрібних торговців та банківських службовців. В молоді роки перебував в оточенні румунської декадентської інтелігенції, був присутнім на сеансах спіритизму, читав багато езотеричної літератури.

У віці вісімнадцяти років Віктор Брунер вступив до бухарестської Школи витончених мистецтв. Вже з двадцяти років він стає одним з активних учасників румунського авангарду. З 1920 року регулярно публікується в дадаїстичних виданнях, а також на постійній основі працює в журналі «UNI», який дотримувався дадаїстичного і сюрреалістичного напрямків.

У 1924 році Брунер (спільно з поетами-дадаїстами Трістаном Тцара і Іларіе Воронкою) заснував свій власний журнал «75 Н. Р.», в якому одразу ж опублікував синтетичний «Маніфест піктопоезії» (тобто поєднання віршів і графіки), в якому його ідеї зближувались з каліграмами Гійома Аполлінера, але «з протилежного боку». Якщо каліграми Аполлінера підходили до синтезу з позиції поета (зображення складались зі слів), в піктопоезії Браунера слова і вірші скоріш були елементами чистого живопису, подібно російським футуристам (особливо Родченко) і французьким кубістам та дадаїстам. Втім, справжню реалізацію своїх ідей піктопоезії Браунер розпочав тільки за 25 років, вже у Парижі — після закінчення Другої світової війни.

Вперше Браунер приїхав до Парижа в 1925 році з наміром пробути там тільки короткий час, проте залишився на десять років. Спочатку він знайомиться зі своїм набагато старшим співвітчизником, скульптором Константеном Бринкушем, який завжди тепло ставився до своїх земляків. Увійшовши до його кола, Браунер також отримав можливість спілкуватись з художниками, близькими до колишньої групи дада, і молодими сюрреалістами. Потрапивши під вплив теоретичних робіт і живопису Джорджо де Кіріко, Браунер через Іва Тангі зближується з багатьма сюрреалістами, проте, досить довгий час не вступає до групи Андре Бретона. Тільки через сім років, в 1932 році він стає формальним членом паризької групи сюрреалістів. Ще через два роки, в 1934 році Браунер організовує свою першу персональну виставку в галереї «П'єр», яку урочисто відкриває беззмінний глава сюрреалістів, Андре Бретон. Після цієї виставки Браунер протягом року активно бере участь у всіх колективних акціях і групових виставках сюрреалістів.

У 1935 році Браунер за сімейними обставинами повертається до Бухаресту, де таємно стає членом Комуністичної партії Румунії, яка в той період фашистського режиму (або королівської диктатури, як її тоді називали) перебувала в підпіллі. Однак, вже через півтора року, обурений серією сталінських політичних процесів 1937 року в СРСР, він пише заяву про відмову від партквитка і виходить з партії.

У 1938 році Браунер знову повертається до Парижу і залишається у Франції до кінця життя.

Тема потойбічного, незрозумілого, автоматичного та визначеності наперед в людському житті — це одна з центральних тем філософії і мистецтва сюрреалізму. Саме Віктор Браунер став тим єдиним членом групи сюрреалістів, хто дивним збігом свого життя і творчості продемонстрував цю тему в прямому і зловісному вигляді. Одна з відомих живописних робіт Браунера 1931 року, що стала згодом однією з найзнаменитіших картин сюрреалістів, отримала своє страшне втілення в житті свого автора — сім років по тому, в 1938 році.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...