Василь Полєнов

Васи́ль Дми́трович Полє́нов (20 травня (1 червня) 1844(18440601), Петербург — 18 липня, 1927, Єлабуга) — російський художник. Працював окремо деякий час виставляв свої твори разом з передвижниками. Займався сценографією. декоративно-ужитковим мистецтвом. Викладач Московського училища живопису, скульптури та архітектури.

Бабця художника з боку матері (Віра Миколаївна Воєйкова) була дочкою відомого російського архітектора Львова Миколи Олександровича, самобутнього представника російської гілки класицизму кінця 18 ст. Це вона виховувалась в родині російського поета Г. Державіна по передчасній смерті своїх батьків. Державін не мав власних дітей, а дружини Львова та Державіна були рідними сестрами.

Віра Миколаївна мешкала в садибі чоловіка Ольшанка в Тамбовській губернії. В садибу Ольшанка влітку і приїздив майбутній художник разом з братом та сестрами. Художницею — аматором була і мати Полєнова, художницею стане і одна з сестер — Олена. Батько, Дмитро Васильович, був маловідомим істориком та археологом, походив з стародавньої дворянської родини. Полєнови мешкали в Петербурзі, а влітку переїздили до Царського Села, де стародавні парки та палаци справили сильне враження на Василя. Мешкав в Царському Селі і Чистяков Павло Петрович, викладач Петербурзької академії мистецтв. Саме під керівництвом Чистякова по запрошенню родини — Василь Дмитрович фахово опановував малюнок.

Батьки наполягали на отриманні сином базової освіти в Петербурзькому університеті. Здібний юнак навчався в університеті та водночас в Петербурзькій академії мистецтв. Закінчив обидва вищих заклади у 1872 р.

В академії виконав конкурсну програму (намалював картину на біблійну тему «Христос воскрешає з мертвих дочку Іаіра») та отримав Велику золоту медаль, яка дала право на пенсіонерську подорож за кордон. Саме на цю ж тему виконав свою конкурсну програму ще один вихованець академії — Ілля Рєпін. Навіть тоді знавці мистецтва визнали композицію Іллі Рєпіна — вдалішою.

Мало обмежений в грошах Полєнов відбув за кордон. Серед міст його перебування — Відень, Мюнхен, Венеція, Флоренція, Неаполь. Але Полєнов переїздить до Парижа, міста-володаря думок російського дворянства, де житиме декілька років. Перебування у Франції відбилося у вивченні її історії та спробах створити декілька картин на сюжети середньовіччя Франції. Картини важко визнати вдалими через анекдотичні, сентиментальні чи удавано драматичні сюжети («Арешт гугенотки», «Право сеньйора на першу ніч з цнотливими дівчатами»). Картину «Арешт графині д'Етремон» — консервативна Академія мистецтв Петербурга визнала достойною і дворянин Полєнов отримав звання академіка.

У 1870-ті рр. працював театральним художником. З 1879 року — член пересувних виставок (російською — Товарищества передвижных виставок). У 1882—1895 рр. — викладач Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Серед учнів Полєнова —

Значний вплив твори Полєнова мали на художню свідомість Головіна, бо палітра Полєнова сяяла за визнанням молодого тоді учня. Головін Олександр Якович вже в роки навчання мав хист колориста і ставив собі значні вимоги в опануванні живопису, його колористичних, змістовних та декоративних якостей. Він стане уславленим театральним художником, слава якого затьмарить театральні твори Полєнова. Але офіційно за класом Полєнова він не рахувався.

Полєнов перебрався жити в Москву, звідки зробив декілька подорожей до Палестини, Сирії, арабського Єгипту, був в Стамбулі. Залишки християнських святинь в мусульманському оточенні навернули художника до біблійних тем, які складуть особливий палестинський цикл.

В 19 столітті пейзажний живопис отримав значний поштовх для свого розвитку і пережив черговий розквіт. Пейзажний живопис посів значне місце в творчості різних художників, займав почесні місця на виставках, став надзвичайно модним. Французькі художники Барбізонської школи майже цілком присвятили свою творчість пейзажному жанру.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...