«Апофеоз війни» — картина російського художника Василя Васильовича Верещагіна. На рамі зроблено напис: «Присвячується всім великим завойовникам — минулим, теперішнім і майбутнім».
Картина була написана в 1871 році. Спочатку полотно називалося «Свято Тамерлана» (рос. Торжество Тамерлана). Задум був пов'язаний з Тамерланом, війська якого залишали за собою такі піраміди черепів , однак картина не носить конкретно-історичний характер. Відповідно до історії, одного разу до Тамерлана звернулися жінки Багдада і Дамаска, які скаржилися на своїх чоловіків, які загрузли в гріхах і розпусті. Тоді він наказав кожному воїну зі своєї 200-тисячної армії принести по відрубаній голові мужів-розпусників. Після того, як наказ був виконаний, було викладено сім пірамід з голів.
За іншою версією, відома картина «Апофеоз війни» була створена Верещагіним під враженням розповіді про те, як правитель Кашгара Валіхан-торі стратив європейського мандрівника і наказав покласти його голову на вершину піраміди, складеної з черепів інших страчених людей. У 1867 році Верещагін поїхав в Туркестан, де він служив прапорщиком при генерал-губернаторові К. П. Кауфмані. Росія тоді загарбала ці землі, і Верещагін бачив смерть і трупи, що викликали у нього співчуття і гуманізм. Тут і з'явилася відома «Туркестанська серія», де художник-баталіст зобразив не тільки бойові дії, але також природу і сцени побуту Середньої Азії. А після поїздки до Західного Китаю в 1869 році, де війська богдихана придушували повстання місцевих, з'явилася картина «Апофеоз війни».
«Апофеоз війни» — один з найяскравіших творів Верещагіна. На картині зображена піраміда з людських черепів на тлі зруйнованого міста і обвуглених дерев, серед розпеченого степу; навколо піраміди літають ворони. Всі деталі картини, у тому числі жовтий колорит полотна, символізують смерть і спустошення. Ідею «Апофеозу війни» також яскраво виражають шрами від шабель і дірки від стріл на черепах.
Відомий російський художній критик Володимир Стасов писав про «Апофеоз війни»:
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
