Меллер Вадим Георгійович

Вади́м Георгі́йович Ме́ллер (*14 (26) квітня 1884(18840426), Санкт-Петербург — †4 травня 1962, Київ, УРСР)  — український художник-авангардист (кубофутурист, конструктивіст), сценічний художник, дизайнер театральних костюмів, ілюстратор та архітектор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1942).

Був другим сином високопосадовця Міністерства юстиції Російської імперії. Його батько, Георгій Меллер, був шведом за національністю, походив зі знатного роду, мати, Хелена Карузо, напівіталійка-напівгрекиня, також походила зі знатного роду.

У період 1892–1903 років навчався у різних школах Єревану та Тифлісу. З 1903 до 1908 року вивчав право у Київському університеті. Паралельно, з 1905 по 1908 рік навчався у Київському художньому училищі. У 1907 році публікував свої карикатури у газеті «Кіевская мысль».

У 1905 році відвідав Женеву, де брав уроки у приватній художній школі Франца Рубо. У 1908 році за рекомендаціями Рубо продовжив навчання у приватній школі графіки та малювання Хайнріха Кніра у Мюнхені. Там Меллер знайомиться з студентом Паулем Клеє, який знайомить Меллера групою художників «Блакитний вершник» (Der Blaue Reiter).

Після закінчення Київського університету, з 1908 по 1912 рр. він отримує художню освіту Академії витончених мистецтв у Мюнхені.

Меллер був у тісному контакті з групою «Блакитний вершник». У цей час він знайомиться з Василем Кандінським, вони стають друзями. Свої роботи він починає виставляти після переїзду до Парижу, де приєднується до Спільноти незалежних художників. Його вхід до Паризького художнього середовища був стрімким. Вже у 1913 р. його роботи, разом з роботами Казимира Малевича, Соні Делоне, Олександра Архипенка, Олександри Екстер експонуються на «Салоні незалежних», у 1914 р. на «Весняному салоні». На «Осінньому салоні» його роботи — поряд з роботами Пабло Пікассо, Жоржа Брака та Андре Дерена. Він також став учнем у майстерні відомого скульптора Антуанa Бурделя.

Після повернення до Києва у 1917 р., Вадим Меллер працює у галузі мольбертного та монументального живопису, графічного мистецтва та костюмного дизайну. Його перехід до сценографічного мистецтва як до основної художньої діяльності відбувся у перші постреволюційні роки.

У період 1918—1921 рр. він працює для балетної студії Броніслави Ніжинської. Для її вихованців Меллер створює метеоритної сили костюми до «Ассірийских танців». Вирішені в помірно гарячій колористичній гамі, вони вражають досконалістю пластики, лінії, силуету.

Стихія революції захопила його як художника, захопленого новою естетикою. Вадим Меллер оформлював масові революційні свята, спектаклі, створював архітектурні проекти; з 1920 р. він — професор Академії мистецтв України.

У 1921—23 рр. працює художником у театрі ім. Т. Шевченка у Києві.

У 1922 р. Лесь Курбас запрошує Меллера до співпраці у нещодавно створений театр «Березіль». Курбас та Меллер у повній мірі використовували ресурс знаку, символу, умовного образу. Тут-то й згодився художнику європейський досвід кубофутуризму та експресіонізму. Синтез ідей торжествував на сцені: симфонія руху, феєрія кольору, пафос без кордонів. Він був активним прибічником «культурного синтезу», програми, яка повинна була об'єднати архітектуру, театр, кіно, простір, просвітництво. Він, як і Лесь Курбас, пережив загальне захоплення технікою та агітвидовищами — «дитяче захворювання» всіх «лівих» художників 20-х років.

У 1925 р. Меллер разом з Сонею Делоне-Терк, Олександрою Екстер та Натаном Альтманом беруть участь у Міжнародній виставці декоративного та сучасного індустріального мистецтв (Art Deco) у Парижі. Там у жовтні Вадима Меллера нагороджено золотою медаллю за його сценічне оформлення вистави «Секретар профспілки» по Л. Скотту театру «Березіль».

У тому ж році Меллер бере участь у Міжнародній театральній виставці у Нью-Йорку.

Вадим Меллер став засновником конструктивізму у театральному сценічному мистецтві України.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...