«Каяття Марії Магдалини» (італ. Maddalena penitente) — відома картина художника Тиціана в збірці музею Ермітаж, Санкт-Петербург.

Картина походить зі збірки венеціанської родини Барбаріго. У 1850 році родина продає власну картинну галерею російському імператору Миколаю І.

Придбання картинної галереї родини Барбаріго суттєво підвищило якісний рівень колекції венеціанської школи живопису в Імператорському Ермітажі. Бо музей мав лише два полотна уславленого майстра ранішнього періоду творчості, що прийшли разом з картинною галереєю барона Кроза де Тьєра (портрет молодої венеціанки та оголена «Даная в очікуванні Зевса»). Ермітажна збірка мала також дві картини венеціанської школи, дуже близькі за манерою до Тиціана, але їх відносили до творів інших майстрів. «Втеча Святої Родини в Єгипет» вважалася твором Паріса Бордоне, а «Венеціанський сенатор з родини Капелло» — твором Баділе. Лише ретельна атрибуція полотен у 20 столітті повернула картинам ім'я справжнього автора-митця.

«Каяття Марії Магдалини» з щирим виявом почуттів належить до пізнього періоду творчості майстра і є його безумовним шедевром. Серед варіантів полотна цей вважається найбільш вдалим. Варіант розробляє давню іконографічну схему зображення Марії Магдалини в пустелі, яку також розробляти Джампетріно, Ель Греко та інші.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →