Соня Делоне

Соня Делоне (Делоне-Терк) (справжнє ім'я Сара Єліївна Штерн, 14 листопада 1885, Градизьк, Полтавська губернія, Російська імперія — 5 грудня 1979, Париж, Франція) — українська художниця та дизайнер єврейського походження, представниця напрямку арт Деко (футуризм, орфізм, симультанізм).

Народилася в Одесі 14 листопада 1885 у сім'ї управляючого фабрикою. Батьки Сари померли дуже рано і дівчинку забрав у свою сім'ю дядько по матері Анрі Терк. Мав адвокатську практику в Санкт-Петербурзі, тому зміг дати Сарі прекрасну освіту та виховання, а також ім'я Соня Терк. Під час шкільних канікул дівчинка подорожувала Європою, відвідувала музеї Франції, Німеччини, Італії.

Ще під час навчання у гімназії у Санкт-Петербурзі Соня відрізнялась гострим аналітичним розумом. Хоч батьки бачили в ній майбутнього математика, вчитель креслення помітив незвичайне сприйняття дівчинкою оточуючого світу, бачив, як гарно вона малює і домігся того, щоб Соня навчалася у художніх школах. Спочатку вона вчиться у Німеччині, у Академії витончених мистецтв у Карлсруе. Потім Соня від'їжджає до Європи у віці 20 років і у 1907 році оселяється в Парижі. Навчається у студіях, входить до кола радикальної французької молоді, знайомиться з колекціонерами. Навчається у академії Ла Палетт, де серед її вчителів були А. Озанфан и А. Дюнуайє де Сегонзак. Не зважаючи на високий статус закладу, Соня була невдоволена викладанням, вона вважала його «настрій» занадно критичним. Тому проводила більше часу не в академії, а в галереях навколо Парижа. Її роботи того періоду написано під впливом пост-імпресіоністичного мистецтва ван Гога, Поля Гогена та Анрі Руссо, а також фовізму Анрі Матісса та Андре Дерена.

Коли Соні Терк було 23 роки, вона одружується з німецьким критиком та колекціонером Вільгельмом Уде, який займався примітивістами та сучасним живописом і мав власну галерею. Подейкували, що це був шлюб за розрахунком, бо Уде був гомосексуалістом і хотів виправдатися таким публічним одруженням, водночас Соня отримувала доступ до виставок через галерею Уде, тобто до мистецької та літературної еліти. Весілля відбулося 5 грудня 1908 року у Лондоні, але вже за рік Соня залишає Вільгельма, щоб пов'язати життя з молодим талановитим абстракціоністом Робером Делоне, з яким познайомилась у галереї свого чоловіка і була надзвичайно вражена його картинами. Творчий союз з Делоне виявився напрочуд міцним та плідним. Цікаво, що з першим чоловіком Соня та Робер зберегли приятельські відносини, і він навіть купував полотна Робера та тепер вже Соні Делоне, розуміючи, наскільки вони обидва талановиті.

За два роки у сім'ї Делоне народився син Шарль (в майбутньому видатний історик джазу), життя проходило весело та багато. Дядько Терк продовжував допомогати грошима, біля Соні та Робера були цікаві та видатні люди свого часу. Але ж головною залишалася творчість.

У 1911 зшила ковдру з клаптиків у стилі «печворк» для колисочки сина Шарля (зараз вона зберігається у Національному Музеї Сучасного Мистецтва у Парижі). Ця ковдра була створена спонтанно та з використанням геометрії та кольору. Сучасні критики стверджують, що саме цей момент став відправним для Соні далі від перспективи та натуралізму в її творчості. Десь у той же самий час у Парижі відбулася виставка робіт кубізму, а чоловік Соні Робер вивчав теорію кольору Ежена Шевреля, тому експерименти з кольором у мистецтві вони назвали «симультанізмом» (від simultanée (фр.) — одночасний). Симультанізм виявлявся, коли один малюнок, або елемент, розміщений біля іншого, впливав на обидва одночасно — виникав ефект взаємопроникнення предметів один у другий, ефект руху через гру кольору та світла. Першою великою роботою Соні у цьому стилі була картина «Бал Булльє» (1912—1913) [1].

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...