Сімоне Мартіні

Сімоне Мартіні (*1284 — †1344) — італійський художник готичного періоду Відродження, майстер мініатюри та портрету, визначний представник Сієнської школи.

Народився у місті Сієна. Про його батьків замало відомостей. Відомо, що Мартіні вчився у Дуччо ді Буонінсенья. У 1305 році виконав перші свої роботи, в яких помітний вплив його вчителя Дуччо. Сімоне займається переважно виконанням замовлень для місцевих церков та монастирів. Ймовірно він швидко досяг успіху та поваги.

З огляду на це у 1312 році йому доручають розпис Палаццо Пуббліко — головної державної будівлі Сієнської республіки. Над цим замовленням працював досить довго, час від часу відлучаючись для виконання інших фресок (каплиця Святого Мартина у Ассізі у 1313—1318 роках з перервами). Мартіні завершив розпис Палацо Публіко у 1321 році. У 1317 році виконував деякі замовлення у Неаполі для короля Роберта I Анжуйського. Тут працював над вівтарем Святого Людовіка Тулузького. Як нагороду Мартіні отримує посвячення у лицарі. Тоді ж Сімоном Мартіні було написано перший в італійському живописі портрет живої людина — короля Роберта I. Час від час повертався до Сієни для роботи у Палаццо Пуббліко. Виконання цього замовлення значно підняло авторитет Мартіні серед тогочасних художників. Досвід роботи у Сієні та Неаполі сприяв піднесенню Сімоне Мартіні як світського портретиста.

З 1318 року працює у Сієні, Орвієто та Пізі, здебільшого над розписами вівтарів для церков. У 1325 році надовго переїздить до Сієні, де має багато замовлень, плідно працює. У 1330 році повертається до роботи над фресками у Палацо Публіко.

У 1335 році на запрошення папи римського Бенедикта XII переїздить до Авіньйону. Тут робить численні роботи для папського двору, кардиналів, приватних осіб. У Авіньйоні Мартіні затоваришував із Франческо Петраркою. У 1340 році папська курія визнала Сімоне Мартіні офіційним представником Сієнської школи. Саме у цьому місті Сімоне Мартіні сконав у 1344 році.

Всього у доробку Мартіні близько 30 робіт. Попервах був під впливом робіт Дуччо ді Буонінсенья. Згодом виробив власний стиль. Його фрески та картини відрізняються більшим реалізмом образів за попередників. Полюбляв використовувати більш широку колірну гаму. Образи розташовував по діагональним паралельним лініям, які сходяться у глибині, створюючи ілюзію простору. Дотримувався чітких архітектурних рамок й реалістичної ілюзії світла і тіні, їх гру. Поєднував тонкість, вишуканість та витонченість образів та об'єктів, постійно вдосконалював натуралізм осіб. Часто роботи поєднували в собі казкову атмосферу з гострим почуттям реальності.

Сімоне Мартіні мав багато учнів, зокрема, П'єтро Лоренцетті, Донато Мартіні, П'єтро і Наддо Чеккареллі, Федеріко та Ліппо Меммі.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сімоне Мартіні

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...