Себастьяно Конка (італ. Sebastiano Conca 8 січня, 1680, Гаета — 1 вересня, 1764, Неаполь) — італійський художник доби пізнього бароко.
Народився в місті Гаета. Батьки — Еразм Конка та Катаріна де Йоріо. Був старшим із десяти дітей родини.
Художні навички опановував в майстерні неаполітанського художника Франческо Солімена, у якого засвоїв бравурну барокову манеру без рис індивідуального бачення.
1706 року перебрався в Рим, що був і залишався відомим центром бароко в Західній Європі і де ще точилося пожвавлення в мистецтві — на тлі економічного та політичного занепаду в італійських князівствах. 1710 року Себастьяно Конка заснував в папській столиці Академію дель Нудо, метою якої було навчання молодих художників, як італійських, так і іноземних. Художня школа Себастьяно Конка з пишною назвою (Accademia del Nudo) користувалась попитом і була дещо краще організована ніж товариство «Перелітні птахи», де гуртувались вихідці із північних країн Європи (Голландія, Фландрія, Німеччина). Товариство розпустили через тиск очільників Ватикану — 1720 року і Академія Себастьяна Конка посіла вивільненне місце в художній освіті Рима. З художньої школи Конка вийшли сицилійський майстер барокового живопису Олівіо Соччі, Джузеппе Треска, Коррадо Джачінто, Гаспаре Сенераріо, відомий римський портретист Помпео Батоні. Але більшість учнів Конка продовжувала інтернаціональну барокову манеру митця, позбавлену індивідуальних рис.
Академізм італійського зразка Себастьяно Конка мав попит і при дворі папи римського. Його меценатом став кардинал П'єтро Оттобоні (1667—1740). Кардинал представив лояльного до влади Конка папі римському Клименту XI. Він сподобався і 1729 року став членом римської Академії Св. Луки. Двічі на короткі терміни його обирали керівником цього закладу. 1732 року Себастьяно Конка відбув у місто Сієна, де виконав замову Уголіно Білло на створення «Благовіщення» в церкві Санта Марія делла Скала.
В ранній період творчості працював на півночі Італії. 1718 року створив декоративні стінописи в палаці Ломелліні-Доріа в місті Генуя. В 1721—1725 роках працював на савойських королів в місті Турин, де декорував Королівський палац і низку церков.
Серед стінописів художника — фрески в церкві Санта Цецилія Трастевере (під керівництвом Карло Маратті), твори в Ораторії Св. Філіпа Нері, в церкві Санта Тереза в місті Турин. Слава Конка вийшла за межі Папської держави і він отримував замови від королів Речі Посполитої, Португалії, Сардинії, Кельнського архієпископа, короля Іспанії, всіх тих, хто керувався консервативними і застарілими смаками.
Зазвичай його манеру відносять до римського варіанту барокового класицизму. Але в його манері є домішки і модного тоді рококо з імперсональністю героїв і відчутним бажанням подобатись вельможним замовникам.
Помер в Неаполі.
1739 року Себастьяно Конка оприлюднив підручник для молодих художників «Ammonimenti» (Застереження або Настанови).
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Себастьяно Конка
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
