Давид і цар Саул — відома картина голландського художника Рембрандта на не дуже відомий біблійний сюжет.

За часом до нас ближче 19 століття, ніж 17 століття, тобто епоха Рембрандта. В 19 столітті біблійні сюжети намагався монополізувати академізм, який штучно намагався оживити помертвілі сюжети і уяву про престижність біблійних сюжетів. Серед них був і сюжет про юного Давида і старого царя Саула. Художники академічного напрямку вважали, що глядачі читали Біблію і добре пам'ятають трагічні події, пов'язані з першим юдейським царем, що страждав на депресії, а програвши вирішальну битву, заколов себе мечем. Але академізм брався не за трагічний сюжет, а за протиставлення старіючого царя і юного Давида, що повертав добрий настрій царю, граючи на арфі. Один грає, другий слухає, ніякого непорозуміння, нічого трагічного. Зате можна скільки завгодно шукати різні композиції і малювати псевдоісторичні килими, меблі, псевдоісторичний царський одяг, палацові інтер'єри, які ніколи не існували.

У пізній період творчості Рембрандта перестали цікавити подробиці, інтер'єри і шати. Його старі в якомусь умовному одязі, до якого нема діла ні художнику, ні глядачеві. Все це притаманне й картині «Давид і цар Саул». Якесь узвищщя є натяком на трон, а від пишного царського палацу на картині — лише важка завіса. В картинному просторі лише дві постаті — юнак Давид з арфою і цар, що не стримав сліз і витира їх прямо завісою. На пригнічений настрій картини впливають і її похмурі кольори.

Деякі картини Рембрандта:

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →