«Пані з однорогом» (італ. Dama col liocorno) — жіночий портрет, виконаний італійським художником доби Відродження Рафаелем близько 1506 року.
Жінка на портреті зображена сидячі в лоджії на тлі озерного пейзажу. Вона одягнена, як благородна пані, в сукню з низьким вирізом і широкими рукавами. У неї на шиї — золотий ланцюг з підвіскою із рубіна, смарагду і грушоподібної перлини. На голові — невелика діадема, майже прихована волоссям. Проте, на її пальцях немає кілець, включаючи обручку, що дивно, оскільки жіночі портрети того часу створювалися як правило з нагоди весілля.
У руках пані тримає невеликого однорога — символ цнотливості. Згідно з середньовічними легендами, приручити його могла тільки незаймана.
Композиція портрета, судячи з усього, створена під впливом «Мони Лізи», написаної Леонардо да Вінчі в 1503—1506 роках. Зокрема, мова йде про колони лоджії (у сучасному вигляді в «Мони Лізи» вони обрізані), і позу моделі. Схожим чином модель зображена на картині Рафаеля «Гравіда», що датується 1505—1506 роками.
Дві головні риси цього портрету: «граціозна витонченість, якій важко протистояти, і загадковий характер цієї таємничої жінки, яка все ще продовжує уникати впізнання».
Через численні переписування полотно має вельми компромісний стан і втратило багато оригінальної фарби. Найменше пошкоджені частини — обличчя і погруддя, на яких деякою мірою збереглось первісне моделювання. Золоте волосся моделі значно переписане.
Припускають, що портрет був частиною спадку Альдобрандіні, який у 1682 році поповнив колекцію Боргезе, де зберігається до теперішнього часу. Проти цього свідчить те, що в опису згадується картина набагато меншого розміру, і хоча там фігурує одноріг, до цього моменту однорога на полотні, можливо, вже не було.
Картина декілька разів була переатрибутована. Вона вважалася портретом невідомої дами з атрибутами святої мучениці і в інвенторії Галереї Боргезе за 1760 рік згадується вперше як робота Перуджино під назвою «Свята Катерина Александрійська». В число її авторів також записували Ридольфо Гірландайо, Франческо Граначчі, Андреа дель Сарто.
У 1934—1936 роках «Святу Катерину» піддали реставрації, яка підтвердила гіпотезу історика мистецтв Роберто Лонгі про те, що вона написана Рафаелем.
Згідно з дослідженнями вважається, що стадії роботи над картиною і переписування відбувалися в такій послідовності:
Під час реставрації 1934—1936 років був знятий шар фарби, ідентифікованої як пізніше додавання дослідженнями Джуліо Канталамесса в 1916 році, а саме мученицьке колесо і пальмова гілка Святої Катерини, що були написані поверх однорога, і переписані кисті рук.
Наступна реставрація 1959 року, при якій вперше в науці мистецтвознавства було застосовано просвічування рентгенівським випромінюванням, показала, що до однорога це місце займала собака, символ подружньої вірності. Однак, оскільки тут шар фарби був набагато сильніше втрачений, відновлювати собаку, прибравши однорога, не стали.
Для кого була написана картина, і хто послужив її моделлю, не з'ясовано.
Існує припущення, що моделлю була Джулія Фарнезе, коханка папи Олександра VI, оскільки одноріг був родовою емблемою її прізвища. Ортолані вказує на малюнок в Луврі, який ймовірно є підготовчим до портрета, і пропонує ідентифікувати модель як Маддалену Доні, предмет іншого портрета пензля Рафаеля. Ця ідентифікація зараз відкидається. Цікаво, втім, що прикраса на шиї Маддалени Доні має зображення однорога.
Собачка дає змогу припустити, що спочатку це був передвесільний портрет якої-небудь молодої флорентійки.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
