Корсунське Благовіщення — Давньоруська ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці, написана близько 1022 р. у Корсуні або в Києві. Одна з небагатьох давньоруських ікон, що збереглись від домонгольського періоду. Нині зберігається в Державній Третьяковській галереї в Москві.


Зважаючи на інтенсивність зв’язків Корсуня (Херсонеса) і Києва (Чубатий М. –С. 258) у період з кінця Х – початку ХІ століття, вірогідно, що ікона Благовіщення була створена корсунськими майстрами на замовлення київського князя Ярослава Мудрого для храму Благовіщення на Золотих воротах (близько 1022 р.)[1]. (іл. 103). Це підтверджують слова диякона О. Салтикова, сказані ним у документі ХVІ ст.: «А письмо корсунське, а як привезена із Корсуні, тому літ п’ятсот і більше…»[2].


[1]  Комарницький А… Ікона Корсунське (Устюзьке) Благовіщення...–С. 333 // Могил чит…; Прим.: Н.Нікітенко довела, що «Слово…» могло прозвучати саме у 1022 році, коли на Кіріо-Паску посвячувалася надбрамна церква Благовіщення – Н. Никитеко, В. Корниенко Собор святых Софии Киевской ….-С. 13  – К., 2014.


[2] Овсійчук В. Українське малярство... –С. 64; Комарницький А. Процес еволюції та значення монументального образу / електронний ресурс: http://nz.ethnology.lviv.ua


Поява цього рідкісного іконографічного типу «Благовіщення» з Еммануїлом у лоні Марії у княжому Києві близько 1022 року є безпосередньо пов’язаною із згаданою церквою Благовіщення на Золотих Воротах митрополитом Іларіоном у «Слові о законі і благодаті». Ця ікона, створена в епоху князя Ярослава була однією з найважливіших палладіїв княжого дому і шанованою святинею, місцем перебування якої була церква Благовіщення на Золотих Воротах. Ікона демонструє рідкісний іконографічний вираз зачаття Ісуса Христа в момент Благовіщення, що не знаходило відповідника у сакральній традиції тодішнього християнського світу.


Історія ікони відома за Другим Новгородським літописом і іншими письмовими джерелами XVI–XVII століть, які повідомляють, що в середині XVI століття вона була перенесена в Москву царем Іваном Грозним з новгородського Свято-Юр'їва монастиря:


Дата появи ікони в Москві однозначно не визначена, називаються 1547, 1554, 1561 роки. Спочатку ікона була храмовим образом Благовіщенського собору Московського Кремля, а в першій чверті XVII століття її перенесли в Успенський собор, де встановили в правій частині місцевого ряду іконостасу. В Описі Успенського собору за 1627 рік ікона була названа «образ Благовещения пречистые Богородицы, греческое писмо, обложен серебром, оклад басменной, по полям святые, меж святых репьи».


У XVI–XVII століттях з привезеної з Новгорода ікони було зроблено два змальовки: для місцевого ряду іконостасу Архангельського собору і для Благовіщенського собору (замість оригіналу, перенесеного в Успенський собор) з клеймами акафісту Богородиці на полях. Оригінальний образ був прикрашений золотими шатами з великими коштовними каменями і відбірними перлинами.


1918 року після закриття Успенського собору ікона потрапила до Державного історичного музею. 1920 року до Всеросійської реставраційної комісії — в Комісії зі збереження і розкриття пам'ятників давнього живопису при Відділі образотворчого мистецтва Наркомпроса РРФСР Є. І. Брягіним і І. І. Суслом (за участю ряду інших реставраторів), вона була розкрита від шат, почалися реставраційні роботи.
1926 року вона була передана до Державного історичного музею, а 1930 року ікону передали до Третьяковської галереї, де 1935 року була зроблена додаткова реставрація І. І. Суслом і Є. О. Домбровською.


Декан Факультету церковного мистецтва Інституту Пресвятої Трійці у Дрогобичі та голова комісії з питань церковного мистецтва Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ іконописець Михайло Олійник в науковій роботі "Проблеми дослідження давньоруської іконографії" вказує на більш вірогідну історію походження ікони - "Устюжське Благовіщення". 1119 р. – поч. ХІІІ ст. монументальний твір (висота 238 см.). За переказами, ікона була в м. Великий Устюг, за Івана Грозного привезена з Новгорода і приписувалася новгородській школі. Створена у Києві, мала відповідність у мозаїчному Благовіщенні з вівтарних стовпів Софії Київської. Очевидно, ікона виготовлялася для храму – Благовіщенської церкви на Золотих Воротах у Києві. У постатях ікони відтворена атмосфера храмової споруди. Зображення з Христом у лоні було поодиноким для Візантії. Тут відсутня стилізація, що простежується в іконописі ХІІ ст.17 Знаходиться в Москві."

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →