П'єтро Лонгі , справжнє ім'я П'єтро Фалька ( італ. Pietro Antonio Longhi 5 листопада 1702(17021105) — 8 травня 1785) — венеціанський художник 18 століття, представник побутового жанру та портретист. Працював в стилі рококо.
Мало що відомо про ранні роки художника. Походить з родини венеціанського ювеліра. Але одразу починаються розбіжності. До останнього часу незрозуміло, як правильно пишеться його прізвище. Батько в документах 18 століття йде під прізвищем Фалькетта. Син чомусь — Фалька. Незрозуміло, про що саме говорить прізвисько Лонгі, під яким художник увійшов в історію мистецтв.
Первісне навчання отримав в майстерні батька. Згодом той віддав сина ( ймовірно, у 1718 році ) в майстерню венеціанського художника Антоніо Балестра ( 1666—1740 ). Балестру вважають досить толерантним вчителем, бо у нього опановували художню майстерність різні венеціанські майстри, серед яких -
У Розальби Кар'єри, теж венеціанки, склалися добрі стосунки з П'єтро Лонгі.
Вплив творів Балєстри ( з ідеально виправленними обличчями і нечіткими м'язами фігур ) на манеру Лонгі не був значним. Балєстра, представник академічної гілки італійського бароко, сприяв переведенню П'єтро Лонгі в Болонью у 1720 році. Він надав рекомендації до художника Джузеппе Марія Креспі (1665—1747). Креспі створював переважно картини на релігійну тематику та його роботи не відрізнялись багатством колориту. Побутові сцени займали в його творчості значно менше місце. Але Креспі і Лонгі порозумілися, а учень діяльно допомагав Креспі у виконанні замов. Лонгі, навпаки, матиме схильність до створення побутових картин. І саме їм присвятить свою творчість по поверненню в Венецію.
Приблизно у 1730 році П'єтро Лонгі повернувся в Венецію. Навчання завершено і він має право на шлюб. 28 вересня 1730 року його вінчали з дочкою будівничого Альвізе Ріцці — Катериною. Через три роки у подружжя народиться син Алессандро, що теж стане художником.
Серед перших творів по поверненню в Венецію — біблійні картини ( вівтар для церкви Сан Пеллегріно, фреска в церкві собору Сагредо ). Але релігійні картини мало приваблюють майстра і він переходить до створення невеликих картин побутового жанру. Серед перших творів цього напрямку — картина «Концерт». Це досить популярна і приємна тема для венеціанських споживачів мистецтва, адже Вений центр Італії і всієї Європи. Серед прихильників мистецтва Лонгі - аристократ Андре Кверіні, для якого Лонгі виконає сім картин. Андре Кверіні - також меценат венеціанського комедіографа Карло Гольдоні (1707—1793). Вони заприятелювали. В часи дозвілля ( обидва в масках за венеціанським звичаєм ) блукали венеціанськими вуличками, вдивляючись у блиск та морок як святкової, так і непарадної Венеції. Але П'єтро Лонгі старанно обходить гострі проблеми портової Венеції, зосередившись на зображенні подій в залах венеціанських багатіїв, багатого міщанства, їх свят, їх дозвілля. Іноді пише портрети ( Родинний портрет Сагредо, портрет Франческо Гварді ). В картинах митця — чимало кумедних деталей. Але ніколи твори П'єтро Лонгі не досягають гостроти сатири англійця Вільяма Хогарта, ніколи не претендують на повчання, на виправлення недоліків суспільства. Гострі ідеї і напружені пошуки доби просвітництва пройшли, не зачепивши зміст картин Лонгі. Хоча зовнішні риси просвітництва зустрічаються ( « Урок географії для молодої пані», «Алхімік», « Відвідини бібліотеки »), але вони переведені художником в побутову площину.
Картини Лонгі добре купують, а його слава зростає. У 1737 році він стає членом товариства венеціанських художників, що ознака його визнання серед колег. Покращення матеріального стану родини Лонгі дозволяє арендувати будинок у аристократа Лунардо Емо. Лонгі з родиною житиме там до власної смерті.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
