Вигаданий портрет троньє
Жанр
Вигаданий портрет троньє (англ. Tronie) — умовне портретне зображення історичної чи вигаданої особи, що стало різновидом портретного жанру в Голландії 16-17 ст. Мало власну традицію в мистецтві декількох західноєвропейських країн попри Голландії.
У Голландії наприкінці 16 ст. отримали поширення вигадані портрети мужів минулого. Традиція йшла від майстрів середньовіччя та числених зображень популярних святих.
Наприкінці 16 ст. до них додали умовні портрети філософів античності ( Корнеліс Кетель «Демокріт і Геракліт»). До створення умовних портретів звертались Франс Галс, Дірк ван Бабюрен та ін. Низку умовних портретів і автопортретів з незвичним виразом обличчя створив у офортах Рембрандт. В Голландії їх теж зарахували до портретів-троньє. Умовні портрети давньоримських імператорів намалював Дірк ван Бабюрен («Римський імператор Тіт», Берлін).
За браком давньоримських оригіналів умовні портрети давньоримських імператорів для декорування садів бароко робив голландський скульптор Бартоломеус Еггерс (1637—1692). Але не голландці стояли у їх витоків.
Традиція вигаданих портретів йшла від середньовіччя з його фанатичним віруванням у святих заступників і в церкву. Портрету в сучасному розумінні тоді ще не було, але прагнення до його створення було в наявності. Мати власний «портрет» в добу середньовіччя мали право лише королівські особи та святі. Звідси низка « портретів » (релігійних образів) популярних святих, кожен раз інших і не схожих між собою. Бо ніхто не робив реальних портретів біблійного Мойсея, Миколи Мирлікійського, реального Франциска Ассізького, від чого вони такі різні і несхожі у різних художників як середньовіччя, так і відродження або бароко.
У добу італійського відродження з його модою на панівну античність і грецьких філософів до вигаданих портретів додали числені зображення філософів (Браманте «Демокріт і Гракліт», Йоос ван Вассенхов та Педро Берругете «Мойсей», «Аристотель», «Евклід», «Гіппократ», «Сенека»). До уславлених мужів минулого додали також папу римського Сикста IV, самого Птолемея та кардинала Віссаріона Нікейського, активного і непосидючого візантійського релігійного діяча, що вчасно перейшов у католицтво ще до розпаду Візантії.
Більшість портретів створена за певною схемою. Всі вони подані в умовному середньовічному інтер'єрі і в умовно історичному одязі, сидять біля парапету, на котрий кинуто драперію, червону або зелену. Зелене тло вигаданих портретів видає твір Йооса ван Вассенхова, бо низка нідерландських портретистів полюбляла саме зелене тло.
Портрети виконували подвійну функцію : вони були престижним декором бібліотеки герцогського палацу в Урбіно та прикладом для наслідування.
Вигадані «портрети» філософів створював і неаполітанський майстер доби бароко Лука Джордано.
Серію вигаданих портретів філософів Рібера малював двічі. Герцог Алкала замовив йому серію у 1630 році. Вдруге він зробив серію у 1635 році. Допитливі дослідники дізнались, що Рібера читав історика Діогена Лаертського (початок 3 ст. нашої ери) «Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів», а ще більше Лукіана з Самосати (2 ст. нашої ери) «Ярмарок життів». Лукіан з Самосати був за переконаннями найближчий до світогляду самого Рібери, бо представив славетних філософів, цих велетнів духу, як жебраків і рабів, мало потрібних суворій реальності.
Авторитет античного письменника захистив від докорів сувору правду образів і самого Хосе де Рібери. Він формально ніби йде за письменником, малюючи бородаті обличчя, брудний, подертий одяг, босі ноги в пилюці. Якби не могутній розум в очах і самоповага цих жебраків, їх, при їхньому лахмітті й вигляді, взяли б за божевільних. Несправедливість ставлення до зображених ним людей переливалась через край полотен Рібери, і глядачі застигали приголомшено. Так разюче реально не малював своїх філософів навіть захвалений Веласкес, котрий створив власну серію декоративних «портретів» давньогрецьких філософів для окраси палацових залів.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вигаданий_портрет_троньє