Ніколя Пуссен

Нікола Пуссéн (фр. Nicolas Poussin, *15 червня 1594, Лез-Анделі — †19 листопада 1665, Рим) — французький живописець, найпослідовніший представник класицизму, філософ, мистецтвознавець і теоретик мистецтва, один з найосвіченіших людей свого часу.

Пуссен народився у сім'ї збіднілого шляхтича та колишнього солдата королівської армії.

Дослідники Франції віднайшли, що майже сім років хлопець навчався в Єзуїтській академії в Руані, де давали загальну освіту. Зв'язок з єзуїтами не припинявся й надалі. З документів відомо, що саме єзуїти замовили своєму вихованцю шість картин на епізоди життя Ігнатія Лойоли, засновника ордену. Пуссен замовлення виконав у 1622 р.(картини не знайдені).

Монументальну картину « Диво Св. Франциска Ксаверія» 1641 р. Пуссен теж напише для нової церкви єзуїтів в Парижі (збережена, в Луврі).

Ранні мистецькі враження — від творів школи Фонтенбло (фр. Fontainebleau), де працювало багато представників маньєризму 16 ст.

Першими вчителями Пуссена в Парижі називають Жоржа Лаллемана(1575?-1636)та портретиста Фердинанда ван Еллє (1580?-1649). Одну картину Лаллемана має Ермітаж («Поклоніння волхвів»).

Якимось чином молодий Пуссен познайомився з камердінером Куртуа, що обслуговував саму королеву — Марію Медічі. Завдяки знайомству, потайки ходив до палацу, де побачив картини з Італії і «захрорів» цією країною. Метою життя стає подорож до Італії.

Перше значне замовлення отримав 1623 р. у ході оздоблення Люксембурзького палацу Парижі, де він працював разом з Філіпом де Шампенэм (1602—1674). Своє прізвише він частіше писав як Шампень. Тут, у палаці, він знайомиться з поетом Маріно (фр. Marino), завдяки якому Ніколя захоплюється грецькою та римською міфологією, особливо Метаморфозами Овідія. Пусен ілюструє своїми малюнками «Епос про Венеру та Адоніса» Маріно.

Пуссен робить декілька спроб помандрувати Італією, та невдало. Лише у 30 років спроба вдається. Зиму пережив у Венеції, потім Рим, де зустрівся з поетом Маріно. На жаль, поет помер через рік і Пуссен виживав самотужки.

Одне з перших замовлень — «Смерть Германіка», де майстер зачепив майстерністю і замовника(кардинала Франческо Барберріні), і багатіїв Риму.

В Римі доля та його геній подарували Пуссену двох постійних замовників-італійця Кассіно дель Поццо та співвітчизника француза Поля Фреара де Шантелу. 1630 р. Пуссен бере шлюб з Ганною Дюге, сестрою художника Гаспара Дюге і стає цілком римлянином. Родина не мала дітей.

З 1635 р. замовником картин Пуссена став сам кардинал Рішельє, що фактично керує у Франції.

Слава Пуссена докотилася й до Парижу. Король не заважав жити підлеглим в Італії, але вони його піддані. І за покликом короля повинні повернутися і прислужити королівській особі. Тим паче уславлені підлеглі… Як не хотів їхати Пуссен у Париж, але поступився наполегливим утискам. І поїхав…

Його улещували посмішками та обіцянками, а також завалили завданнями: писати картини, проектувати одяг для короля і його великої родини, навіть робити оздоби королівського столу та його ліжка! Пуссен не звик ні до примусу в темпах роботи, ні до стану придворного. Назрівав конфлікт і з паризькими художниками-конкурентами, жадібними до грошей і посад при дворі. Неволя була такою, що Пуссен випросив відпустку, щоби відвідати хвору дружину в Римі. Художник із полегшенням покинув і Париж, і примус королівського двору. Відтепер він бажав ніколи не повертатись на батьківщину.

Він дещо встиг в Парижі. Так, картина «Диво св. Франциска Ксаверія» має площу десять квадратних метрів! Але заздрість оточення не давала спокою.

Доля зглянулась на майстра. Кардинал Рішельє, фактичний володар влади у Франції, помер на початку грудня 1642, а через рік — помер і король. Тепер вельможні і впливові замовники не мали до майстра ніяких вимог і Пуссен скористався нагодою ніколи не повертатись.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...