Микола Ярошенко

Мико́ла Олекса́ндрович Яроше́нко (1 (13) грудня 1846(18461213), Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія — 25 червня (7 липня) 1898, Кисловодськ, Російська імперія) — український маляр-жанрист, художник-передвижник. За військовим званням генерал-майор.

Народився у Полтаві, у сім'ї дворянина військовослужбовця Полтавського кадетського корпусу.

Змалку хотів стати художником. Але батько мріяв про військову кар'єру сина й віддав його до Полтавського кадетського корпусу, який він закінчив 1863 року й виїхав на навчання до Санкт-Петербурга.

Закінчив 1-шу Санкт-Петербурзьку військову гімназію та Михайлівську артилерійську академію.

1870 року військового інженера, штабс-капітана Миколу Ярошенка призначено на Петербурзький патронний завод, де він пропрацював понад двадцять років. 1892 року у званні генерал-майора вийшов у відставку.

Ярошенко часто приїздив до України, зокрема, в останні роки життя — на Полтавщину та Чернігівщину.

Останні роки його життя і творчості пройшли в Кисловодську, де 1885 року він придбав будинок, так звану «Білу Віллу», де жив та працював до самої смерті. Перебуваючи в Кисловодську, до Миколи Ярошенка заходили Дмитро Менделєєв, Микола Дубовський (рос. Дубовско́й), Михайло Нестеров. В останні роки життя, попри важку хворобу, Ярошенко багато мандрував по Росії та за кордоном: був на Волзі, в Італії, Сирії, Палестині та Єгипті. Був почесним громадянином Кисловодська.

Поховано його на території місцевого Свято-Микільського собору, що стоїть поруч з його «Білою Віллою».

На могилі 1912 року встановлено пам'ятника, що його створив Ярошенків товариш, скульптор з Полтавщини Леонід Позен за ескізом художника Михайла Нестерова.

11 березня 1962 у його відремонтованому та реставрованому будинку було відкрито Будинок-музей його імені.

Ще в кадетському корпусі на нього звернув увагу художник Іван Зайцев .

У Санкт-Петербурзі Микола Ярошенко систематично займався малюнком та живописом під керівництвом Адріяна Волкова.

Відвідував вечірню школу малювання Імператорського Товариства заохочення художників, а пізніше — вечірні класи Петербурзької Академії Мистецтв (1867 — 74). Його вчителем та ідейним керівником був Іван Крамський.

Навчався мистецтва під час студійних подорожей до мистецьких центрів Західної Європи (1880 — 95), Палестини, Єгипту тощо; з 1874 часто бував на Кавказі.

1876 року його прийнято у члени Товариства пересувних художніх виставок, де він був одним із визначних представників товариства. Від 1875 року виставляв свої роботи на його пересувних виставках, а від 1876 до кінця життя був активним членом і одним із керівників Товариства.

За своє творче життя створив понад 400 полотен і понад 1000 малюнків.

Як портретист Ярошенко створив цілу ґалерею портретів визначних людей культури, серед яких Миколи Ґе, Володимира Короленка, Володимира Соловйова. Найвизначніші твори Ярошенка: «Кочегар», «В'язень», «Студент», «Курсистка», «Старе й молоде», «Причини невідомі». Твори на українські теми: «Жид і українець», «Каліки під Києвом», «Жебраки з Києво-Печерської Лаври», «На колисці», «Всюди життя» та ін.

Свою мистецьку спадщину Ярошенко заповів рідному містові. Його портрети, пейзажі Кавказу, жанрові картини, етюди та малюнки зберігаються в Полтавському художньому музеї. Його твори також є в музеях різних міст колишнього СРСР: у Кисловодську, Нижньому Новгороді, Ашгабаті, Калузі, Москві, Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі та ін.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...