Михайло Врубель

Миха́йло Вру́бель (5 (17) березня 1856(18560317), Омськ, Російська імперія — 1 (14) квітня 1910, Петербург, Російська імперія) — український художник-символіст дансько-польського походження. Визначний майстер акварельного і олійного малярства. Робив ілюстрації до книжок, монументальні роботи, портрети, захоплювався сценографією. В кожній з галузей мистецтва залишив шедеври.

Народився 5 (17 березня) 1856 в Омську. Був третьою дитиною в родині.

Батько художника, Олександр, поляк за походженням, був військовим юристом. Прізвище Врубель з польської означає «горобець». Як і багато військових, батько часто переїжджав з місця на місце за військовим наказом, тому сім'я постійно мешкала в різних містах — в Омську, Астрахані (1859), Харкові (1860—1865, там маленький Михайло швидко навчився читати і захоплювався книжковими ілюстраціями, особливо в журналі «Живописний огляд»), в Петербурзі, Саратові, Одесі (туди сім'я переїхала 1869 року і тут Михайло закінчив Рішельєвську гімназію, одночасно відвідуючи малювальну школу «Товариства витончених мистецтв»), і знову в Харкові (1883—1989), де батько Олександр Михайлович займав посаду голови Харківського окружного військового суду. Отож Харків протягом 13 років був домівкою Михайла Врубеля. Після одруження з Надією 3абілою вони також жили в Харкові, де Надія співала в Харківській опері (1896—1897). Мати Михайла, Анна, була дочкою віце-адмірала, військового губернатора і картографа Григорія Гавриловича Басаргіна (родича декабриста Миколи Басаргіна) і Анни Карлівни, уродженої фон Краббе, данки за походженням. Анна Григорівна померла рано, коли Михайлу виповнилося лише три роки. Виховання хлопчика лягло на батька і мачуху, бо батько одружився вдруге. Мачуха Єлизавета добре грала на роялі і прищепила малому Михайлові смак до музики та театру. Михайло мав дуже теплі дружні стосунки зі своєю старшою сестрою Олександрою.

Як і всі діти, Михайло багато малював у дитинстві. Батьки не забороняли йому малювати, навіть наймали йому приватних вчителів, однак визначили синові кар'єру юриста. Слухняний син приїхав до Петербурга і став студентом юридичного факультету Петербурзького університету, поступившись тиску родини. Одначе юридичні науки Михайла не цікавили.

На Університетську набережну Петербурга виходили фасади і університету, і Академії мистецтв. То ж не дивно, що студент-юрист ходив і в Академію. Вечорами тут приймали всіх охочих. Після закінчення університету весною та влітку 1880 року Михайло прагнув долучитися до юридичної практики, але вона викликала в нього лише відразу.

Восени того ж року Михайло вступив до Академії мистецтв. На екзаменах він познайомився з п'ятнадцятирічним Сєровим Валентином. Михайло записався у клас професора Павла Петровича Чистякова. Слабенький як художник, Чистяков виявився здібним і наполегливим викладачем. Його з вдячністю згадували учні, що виявилися талановитішими за вчителя (Сєров Валентин Олександрович, Врубель Михайло Олександрович, Полєнов Василь Дмитрович, Васнецов Віктор Михайлович). Відчуваючи недостатність знань і навичок, Врубель бере виклади в класі Іллі Рєпіна, якого на той час вважали першим художником Росії, де опановує акварель. Згодом Врубель стане одним з найвидатніших акварелістів Росії кінця 19 століття.

Чимала частина життя і творчості Михайла Врубеля пов'язана з Києвом.

У 1884 в Академію мистецтв приїхав відомий київський археолог, історик мистецтв, професор Адріян Прахов і розповів Чистякову про намір створити візантійський іконостас та реставрувати фрески Кирилівської церкви. Потрібен був талановитий художник — а Чистяков умів розпізнавати таланти, художник мав бути молодий, тому що грошей на гонорари було обмаль. Чистяков порадив йому взяти з собою Врубеля. Так Михайлові і не довелось закінчити Академію, де він провчився з 1880 до 1884 року.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...