Марія Сибілла Меріан

Марія Сибілла Меріан (нар. 2 квітня 1647(16470402) — пом. 13 січня 1717) — німецька художниця, натуралістка, граверка й видавець.

Марія Сибілла народилася у Франкфурті-на-Майні. Її батьком був відомий німецький художник, видавець й гравер Маттеус Меріан Старший. Дівчинку назвали на честь першої дружини батька Марії Магдалини (уродженої де Брі) та матері — Йоганни Сибіли Гайм (доньки голландського проповідника). У 1650 році помирає батько Марії Сибілли.

Незабаром її мати знову виходить заміж за голландського художника Якоба Мареля, майстра «квіткового» натюрморту, гравера та продавця картин. Марель першим побачив здібності Марії до малювання і всіляко розвивав їх. Серед вчителів Марії Сибілли були учні її вітчима Абрахам Міньон та Йоганн Андреас Ґраф, а також її зведений брат Каспер Меріан. За їх порадами та допомогою Марія Сибілла засвоїла технологію гравіювання по міді, навчилася живопису. Мати ж вчила її мистецтву вишивання, а коли побачила зацікавленість Марії до різних комах, то доручила їй піклування за гусінню шовковичного шовкопряда. Його сім'я Марії Сибілли розводила у спеціальному павільйоні в саду.

З 1660 року Марія Сибілла почала вести щоденник, куди занотовувала свої спостереження за комахами, супроводжуючи текст відповідними малюнками.

Навесні 1664 року Марія Сибілла стає дружиною Йоганна Андреаса Ґрафа. У 1668 у них народжується донька — Йоганна Олена.

У 1670 році сім'я переїздить до Нюрнберга, розраховуючи на підтримку та замовлення імператора Священної Римської імперії Леопольда I. Тут вони відкрили друкарню й майстерню. Але їх матеріальний стан був важким.

У 1675 році народилася друга донька Доротея Марія.

У 1681 році помер вітчим Марії Сибілли й вони повернулися до Франкфурта-на-Майні. На той час стосунки з чоловіком все більше ускладнювалися і у 1685 році Марія Сибілла залишила Йоганна Ґрафа. Разом з матір'ю та доньками Марія Сибілла вступає до релігійної громади й переїздить до Голландії.

У 1690 році помирає мати Марії Сибілли, після чого вона переїздить до Амстердама. Її донька Доротея Марія стає дружиною швейцарського художника Георга Гзеля.

13 січня 1717 року Марія Сибілла Меріан помирає в Амстердамі.

У 1670 році Марія Сибіла разом з чоловіком переїздить до Нюрнберга, розраховуючи на підтримку та замовлення імператора Священної Римської імперії Леопольда I. Тут вони відкрили друкарню й майстерню. Але їх матеріальний стан був важким.

Марія Сибілла починає займатися вишиванням на замовлення. Вона створює чудові за красою скатертини, панно, серветки, подушки. Марія Сибілла розробила фарби за власним рецептом (на жаль сьогодні забутим), які не вигорали на сонці та не блякнули при пранні.

Паралельно Марія Сибілла готувала до друку «Книгу квітів» — збірку візерунків для вишивання, яка вмістила в себе не тільки авторські роботи, а й найкращі доробки інших майстрів. Малюнки художниця гравірувала особисто, розмальовувала квіти, створюючи об'єми та напівтони. Ця книга мала величезний успіх. Тому згодом вийшли другий і третій томи «Книги квітів».

Під час перебування у Нюрнберзі не забула своє захоплення різними комахами та гусінню: постійно вела спостереження за ними, приносила до дому та досліджувала.

Результати її праці були викладені у книзі з двох частин «Книга про гусінь» (1679, 1683).

Доля склалася так, що вона разом з родиною переїздить до Голландії. Перебуваючи там, вона дізнається про існування голландської колонії Суринам в Америці, знайомиться з колекцією комах, мушель, рослин й плодів, привезених звідти. Для поповнення своїх знань вона товаришує з Каспаром Коммеліном, ректором Амстердамського Ботанічного саду.

Після смерті своєї матері вона вирішила відвідати Суринам, щоб на місці досліджувати комах. З червня 1699 року по вересень 1701 року Марія Сибіла разом з донькою Доротеєю Марією знаходилася у Суринамі. Вони жили у місцині біля витоків ріки Суринам, де вивчали жуків, ігуан, жаб, заспиртовували маленьких крокодилів, малювали тропічні квіти, досліджували рослини.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...