Лукас Кранах Старший

Лу́кас Кра́нах ста́рший (нім. Lucas Cranach der Ältere; 4 жовтня 1472(14721004) — 16 жовтня 1553) — німецький художник епохи Відродження, відомий німецький графік 1-ї половини 16 століття. Малював портрети, релігійні і міфологічні картини, алегорії.

Прихильно ставився до діячів Реформації, був приятелем М. Лютера. У ранніх живописних творах «Розп'яття», «Відпочинок на шляху до Єгипту» та інших намагався подолати пізньоготичні традиції умовностей та орнаментальності і створити реалістичні образи, пройняті духом гуманізму. Риси Відродження і традиції готики переплітаються у зображеннях Мадонни, біблейських та міфологічних персонажів.

Походить з родини художників. Відомо, що його дід і батько (Ганс Малер) були живописцями. Про ранішні роки і юність Лукаса мало відомостей.

З народження мав прізвище Зундер або Зондер(Sunder), але пізніше узяв прізвищем назву свого міста Кранах.

Ймовірно, що в родині Лукас і отримав первісну художню освіту, а потім, за тогочасною традицією (майже законом) зробив освітню подорож по німецьким князівствам того часу.

Лукас Кранах старший — батько німецьких художників-живописців Ганса Кранаха (1513 — 9 жовтня 1537) і Лукаса Кранаха молодшого (4 жовтня 1515 — 25 грудня 1586).

Особливу сторінку в житті художника мав Відень. Кранах прибув туди у 1500 році. Відень посідав особливе місце в німецькомовних землях, до того ж був університетським містом. Тутешній університет був центром наукової думки і паростків нової ідейної течії — гуманізму. Гурток віденських гуманістів, поетів і математиків очолив Конрад Цельтіс, сам поет.

Вже у віденський період почалася зміна художньої манери Кранаха. У ній все менше готичних впливів і все більше рис відродження. Але манера художника не мала різкого розвитку і так й не прийшла до повного засвоєння уроків італійського гуманізму. Однак, ця суміш різних впливів стала індивідуальною художньою манерою Кранаха на все життя.

Не дивно, що до зрілого 28-річного художника звернулись для створення портретів. Окрім релігійних образів у Відні Кранах намалював портрети, в тому числі Куспініана та його дружини Ганни.

Йоган Куспініан був одним з перших замовників. У віці 27 років його обрали ректором Віденського університету. Ймовірно, з цього приводу він і замовив свій портрет. Куспініан, лікар, історик і гуманіст, був прихильником Цельтіса. Художник не приховував несолідності нового ректора, його безбороде обличчя не є взірцем мудрості чи величі. На значущість особи вказували лише розкішні шати, коштовний фоліант в руках та алегорії в небі. Над головою ректора зірка Сатурн та пугач зі здобиччю в пазурах, натяки на меланхолію, що вважалась притаманною дослідникам.

Пізніше художник використав подібну ж композицію і в парадному портреті Йохана-Стефана Реуса. Там теж буде дерево ліворуч, невеликі скелі праворуч і вже розкритий фоліант в руках розкішно одягненого власника.

Написав художник і портрет ще одного ректора, цього разу Віттенберзького університету — Крістофа Шейрля. Той ректор став прихильником майстерності художника.

Небагаті професори-замовники та новий життєвий етап (перейшло за 30) спонукали художника на переїзд у місто Віттенберг. Тут мешкав невеликий двір курфюрста Саксонського на ім'я Фрідріх Мудрий. Фрідріх зробив майстра придворним художником, а той отримував стабільну платню і впевненість у завтрашньому дні. Кранах малював картини, стінописи в замках свого патрона, робив ескізи одягу, меблів, декору свят та лицарських турнірів. До нашого часу збереглися лише малюнки.

Уявлення про побут двору і його розваги дає картина Кранаха 1529 року «Полювання на оленів курфюрста Фрідріха Мудрого», (нині Відень, Музей історії мистецтв).

Досі невідомо, навіщо курфюрст посилав Кранаха в місто Мехелен, Нідерланди, у 1508 році. Адже ж не для написання портретів і не для знайомства з новими досягненнями живопису Нідерландів 16 століття. Художник зробив це самотужки. Серед написаних портретів — портрет 8-річного хлопця (онука імператора Максиміліана, тоді ще принца), майбутнього імператора Карла V.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...