Луїс Вільям Вейн (англ. Louis William Wain) (нар.5 серпня 1860, Клеркенвелл, Лондон — пом.4 липня 1939) — англійський художник, відомий своїми численними антропоморфними зображеннями котів, кішок і кошенят.
Луїс Вільям Вейн був найстаршою дитиною в родині, серед п'яти сестер, жодна з яких ніколи не вийшла заміж. У віці тридцяти років наймолодша сестра була визнана божевільною і поміщена в божевільню. Решта сестер все своє життя прожили з матір'ю, майже як і сам Луїс, який прожив з нею більшу частину свого життя. Мати Луїса займалася оформленням церков і створенням візерунків для турецьких килимів.
У дитинстві Луїс часто прогулював школу і подовгу гуляв Лондоном. Закінчивши вчитися, Вейн поступив до школи мистецтв Західного Лондона, а після її закінчення деякий час викладав. Коли йому було 20 років, його батько помер, тож Вейну довелося утримувати свою матір і сестер.
Незабаром після смерті батька Луїс залишає викладання і стає вільним художником. В основному він малює тварин і сільське життя, співпрацюючи з кількома журналами, такі як «Illustrated Sporting and Dramatic News» і «Illustrated London News». У 1880-х роботи Луїса Вейна зображали переважно англійське сільське життя: будинки, садиби і тварин, яких йому доводилося замальовувати на сільськогосподарських виставках. В його роботах того періоду фігурує багато тварин, вміння малювати яких він зберіг на все життя. У свій час він збирався заробляти на життя, малюючи виключно портрети собак.
У віці двадцяти трьох років Вейн, усупереч волі сім'ї, побереться з гувернанткою своїх сестер Емілі Річардсон, що була старша за нього на десять років, і переїжджає жити до неї в Хемпстед на півночі Лондона. Незабаром у Емілі виявляють рак і вона помирає через три роки після весілля. Під час хвороби єдиною розрадою Емілі було домашнє чорно-біле кошеня Пітер (точніше, Пітер Великий, на честь Петра I). Щоб порадувати Емілі, Вейн навчив його різним трюкам: кіт носив окуляри і сидів сумирно перед книгою, роблячи вигляд, що читає. У цей час сам Луїс починає малювати з нього численні ескізи. Пізніше Вейн писав про Пітера: «саме йому належить закладення основи для моєї кар'єри, він дав мені поштовх для розвитку моїх навичок і дав основу для моїх робіт». Пітер зображений на багатьох ранніх роботах Вейна.
У 1886 році Вейн отримує замовлення на оформлення дитячої книжки «Заклад мадам Таббі». Перший малюнок Вейна зі схожими на людину кішками був опублікований у різдвяному випуску «llustrated London News» під назвою «Різдвяна вечірка кошенят» (A Kittens' Christmas Party). На малюнку, складеному з 11 секцій, були зображені 150 кішок (багато з яких були схожі на Пітера). На цьому малюнку кішки все ще ходили на чотирьох лапах, були без одягу і не мали того самого характерного для картин Вейна виразу морди, схожого на людське обличчя. У наступні роки кішки Вейна встали на задні лапи, стали широко посміхатися, використовувати іншу, майже людську міміку і носити звичайний людський одяг. На картинах Вейна кішки грають на музичних інструментах, п'ють чай, грають у карти, рибалять, курять і слухають оперу.
Протягом наступних 30 років Вейн активно творить, іноді навіть до 600 малюнків на рік. Він ілюстрував близько сотні книг для дітей, і його роботи часто з'являлися в газетах і журналах, наприклад у «Щорічнику Луїса Вейна»(Louis Wain Annual), який виходив з 1901 з 1915рр.. В 1902 році англійська пошта дозволила повністю заповнювати лицьову сторону листівок зображенням, і з тих пір листівки з малюнками Вейна здобули величезну популярність.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
